16 листопада 2018 р. у Звенигородському районному краєзнавчому музеї ім. Тараса Шевченка проведено вечір пам’яті письменника і художника Михайла Іванченка, який усе своє життя присвятив дослідженню та увіковіченню героїки рідного краю
У кожному із шести музейних залів до 95-ліття Михайла Іванченка експоновано виставки – його книжок, художніх робіт, документальних та довідкових матеріалів. Науковий працівник Станіслав Лячинський провів екскурсію “Дзвін пам’яті, що не підвладний волі часу”. Особливу увагу він звернув на картину бандуриста Василя Варченка і портрет В’ячеслава Чорновола пензля Михайла Іванченка.
В одному з музейних залів до цієї події відкрито художню виставку Василя Гелетка, присвячену Українській революції 1917 – 1921 років. Фактично це іконостас борців за волю Україну. Серед цих славних людей і образи вільних козаків Звенигородщини, про яких перший в Україні написав Михайло Іванченко, уродженець с. Гусакового, яке колись заснував кошовий Запорозької Січі Іван Гусак. Саме в цьому селі нащадки кошового, прості сіячі та орачі, створили новітню військову формацію – Вільне козацтво.
Музейна презентація перелилася у вечір пам’яті Михайла Іванченка. Директор музею Олена Наріжна відзначила, що Михайло Іванченко – син сотника Вільного козацтва, член Національної спілки письменників України та Історичного клубу “Холодний Яр”, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського і Літературної премії ім. Василя Симоненка.
Щемким спогадом про своє дитинство у заквітчаній рушниками та картинами хаті поділилася донька – Наталія Сіваченко. Запаливши свічку пам’яті біля портрета, повідала, як воно було жити в сім’ї “ворога народу” вже у другому поколінні. Адже діда Григорія репресовано й розстріляно в 1938-му, а батька засуджено військовим трибуналом до 10 років ув’язнення у 1947 році.
Вадим Мицик наголосив, що Михайло Григорович десятиліттями досліджував життя давніх слов’ян, захоплювався краєзнавством та міфологією, відновив видання альманаху “Плуг”. За книгами, які випустив у світ, можна вивчати віхи історії України. Це підтвердила у своєму спомині й вчителька історії Гусаківської школи Тетяна Петріченко. Згадувала, як любили діти слухати легенди Михайла Іванченка про Трипілля, як знаходили на полях черепки, наконечники стріл та визначали, до якого історичного періоду і яких культур вони належали.
Славного земляка згадували член Національної спілки журналістів України Михайло Солончук, редактор газети “Новий Дзвін” Олег Шатайло, завідувачка громадським музеєм Звенигородського будинку-інтернату для інвалідів та престарілих Віра Харченко, Світлана Іванченко-Жукова. На заході були присутні онуки та родичі великого українця. Музичний супровід заходу здійснювали учасники художньої самодіяльності Будинку культури с. Водяників (директор Олексій Лабунець).
У вихорі літ не з’їла іржа вільнокозацьких шабель. Є кому продовжувати та передати справу дідів і прадідів. Це підтвердили юні Настя Лозова та Світлана Захарова, які читали поезію Михайла Іванченка.
Дзвін пам’яті тривожить душі. Пам’ятаємо, шануємо, збережемо.
Олена НАРІЖНА,
директор Звенигородського районного краєзнавчого музею |
