У мене завжди викликають повагу люди, насамперед чоловіки, які мають свою справу і, попри життєві перепони, ведуть її через усе своє життя. З Романом Ковалем я познайомився заочно за пару тижнів до квітневих вшанувань у Холодному Яру, а особисто – у перший день фестивалю і ще не дуже багато про нього знаю. Але тисячі людей, що я побачив у Холодному Яру, – левова частка заслуги саме пана Романа, бо це його дитинка!
Ідея відродження історичного духу Холодного Яру сама по собі безцінна, вкрай необхідна під час війни, тому що це міцний шовковий шов, яким ми зшиваємо історію із сучасністю, – це взагалі фундаментальна річ! Низькій Вам уклін, пане Романе! І те, що Ви вже зробили, це вже стало історією!
Декілька слів про своїх старих та нових друзів, що стояли на холодноярській сцені та дарували людям своє слово та музику. Сергій Василюк і його рок-гурт “Тінь Сонця”. Це було для мене відкриття, хоча я чув про них від друзів, щось слухав в одне вухо в Інтернеті, але живий концерт із класним звуком – це, як кажуть в Одесі, – “дві великі різниці”, одним словом – бомбезно! Відчувається свій Стиль! А це найголовніше в будь-якому творчому процесі: немає свого стилю – немає творчої особистості, а є вдала чи така-сяка копія іншого стилю. От і все. Я не дуже знаюся на музичних течіях, але Сергій з’єднав сучасний рок із фольком, епосом давньої Русі-України, і вийшло щось метафізичне та езотеричне. Приваблює з першого акорду і не відпускає до останнього! Браво! Приїхав додому, слухаю в “ютюбі”.
“Друже Музико” з Одеси – тричі респектую! Також гурт має своє лице, свій драйв, який ні з чим іншим не сплутаєш! Познайомитися особисто не вдалося, але красуні басистці особливо подякував! “Ґуґл” каже, що то Ірина Барвінська! Дякую фронтмену гурту Максимові Трубнікову!
Пишаюся, що особисто знайомий з неперевершеним кобзарем Тарасом Силенком. Коли він грає та ще співає – це якесь чаклунство! Сильно, впевнено, потужно, навіть не хочу вживати слово “професійно”, він уже це слово переріс! Браво, Тарасе! Слухаючи тебе, не віриться, що якихось 5 років тому бандура була несучасною, немодною! Однак час бандури та кобзи знову настав! Це відродження, по суті – культурне явище, є яскравим свідченням того, що кобза та бандура є питомо українськими за духом, за мелосом, за енергетикою!
Дуже приємно зустрічати в різних музичних проектах своїх старих (от швидко на війні час летить – знайомі ж бо лише рік-два!) друзів по спільному цеху “Пісні, народжені в АТО”. Потужний, напористий, радикальний доброволець Олекса Бик – він своє прізвище виправдовує з головою! Мій земляк із Луганщини, боєць 30-ї бригади “Професор” (справжній, між іншим) Сергій Кононенко! Невгамовний, талановитий, цікавий!
Дякую, друзі, за ваші серця та таланти! Радий був познайомитися з музикантом Василем Лютим. Потужно, впевнено, музично, професійно! Його було чутно скрізь, навіть коли він не виступав.
Цікава, глибока людина, поет, доброволець Олег Короташ. Мав нагоду особисто з ним поспілкуватися та почути декілька його поезій – незвично, відверто, по-живому...
Порадували показові виступи козацьких клубів. Добре, що бойових козацьких одноборств хлопчики та й дівчатка навчаються з дитинства, вчаться володіти зброєю та працюють руками й ногами. Мене завжди цікавило, як передалися всі ці прийоми, якщо козацтво як інституція вже майже 250 років не існує? Невже тільки за малюнками, картинами, книжками? Тут, мені здається, особливо важливим є прямий, безпосередній процес передачі від вчителя до учня! Як воно все це збереглося?! Правда цікаво! А показовий виступ був досить впевнений! Дякую козацьким школам “Хорс” і “Спас”!
Окрім двох потужних концертів у різних місцях Холодного Яру, багато було різних заходів вшанування героїв Коліївщини та Холодного Яру.
В’ячеслав КУПРІЄНКО |
