До того моменту, як Роман Коваль запросив мене взяти участь у фестивалі “Товмацький курінь”, я й гадки не мав, де той Товмач і чим він історично вславився. Дивуюсь, стільки ще для мене історично невідомого! Цілий український Всесвіт! Зараз уже знаю, звідки родом Головний отаман Холодного Яру Іван Лютий-Лютенко.
Якщо дивитись на проблему ширше, то стає зрозуміло, що наша історія досі є суцільною terra incognita на мапі України, щоправда, з маленькими вже відкритими острівцями. Поверх цієї “інкогніто” лежить товстий шар відвертої московської брехні та міфологем, які дуже неохоче вичавлюємо з наших голів та сердець. Але ця короста вже дала тріщину, вона вже розбита на дрібні скалки та лежить величезною купою, яку розгрібатиме ще не одне покоління. Але без цієї роботи не буде України, не буде нічого!
Дедалі більше людей це відчувають, тому зараз відбувається дуже цікавий історичний процес відновлення історичної правди, який я назвав би ренесансом української історії. Це потужно відбувається на державному рівні завдяки Володимирові В’ятровичу. Це відбувається на рівні народної ініціативи, істориків, на рівні художніх творів, поем, пісень. Головне, що це все відбувається знизу, з народу, з творчої волі небайдужих людей.
Яскравим прикладом таких людей є Роман Коваль, з митців слова можна згадати багатьох, але я напишу лише про тих, з ким особисто знайомий, – це Василь Шкляр, Павло Бондаренко, Володимир Лис, багато військових, волонтерів, які пишуть сучасну історію війни з Росією.
Ми живемо в дуже цікавий історичний час, реально творимо і пишемо історію. Вона болюча, кривава, сумна, але іншого шляху немає, тож “борітеся – поборете”! Народ прокидається і прагне до історичної правди, тому цей ренесанс відбувається в таких маленьких селах, як Товмач! І пам’ятками для нащадків є не лише гранітні постаменти, а й ось такі живі фестивалі, як-от “Товмацький курінь”. Ініціатива народу безмежна, тому саме такі форми відродження цікаві, міцні, справжні.
А щодо конкретного фестивалю “Товмацький курінь” додам, що я щасливий потрапити в цю справжню атмосферу волі, воїнського духу та української краси. Тут було багато творчих локацій – від музикачної, з класним професійним звуком, до книжкової толоки, дитячих творчих майстерень, показ козацьких та сучасних видів озброєнь, козацького кулешу...
Тут був сум за загиблими, тут була надія на Перемогу, тут були усмішки, однодумці, тут була Україна.
В’ячеслав КУПРІЄНКО
Київщина |
