 21 червня в колонній залі Київської міської державної адміністрації відбувся вечір пам’яті гайдамаків, присвячений 250-річчю Коліївщини. Вшанувати героїв прийшли провідні українські науковці, діячі мистецтв та політики.
Ведучим заходу був Юрій Сиротюк, керівник фракції ВО “Свобода” в Київській міськраді. Він зауважив, що Коліївщину недооцінено в українській і світовій історії. “Усі знають про Велику французьку революцію, яка була за декілька десятиріч по тому, яка створила сучасний політичний ландшафт Європи. На мою думку, – зазначив Юрій Сиротюк, – першою національно-соціальною революцією в Європі була саме Коліївщина. Її головне гасло – “Україна без холопа і пана!”. А найкращим вшануванням Коліївщини може бути нова Коліївщина”.
Юрій Сиротюк нагадав, що Верховна Рада України ухвалила рішення про відзначення у 2018 р. на державному рівні 250-річчя Коліївщини. Попри це, ми чуємо негативні висловлювання окремих представників деяких національних меншин щодо вшанування наших національних героїв. “Нашим святим обов’язком є не дозволити ображати наших славних предків. Гайдамаки – це наші герої. Попри намагання стерти нашу історичну пам’ять, Коліївщина збереглася в народних піснях, думах, священному творі Тараса Шевченка «Гайдамаки»”.
Доктор історичних наук Тарас Чухліб, привітавши зібрання з 250-річчям вшанування козаків-гайдамаків, які у ХVІІІ ст. майже сто років (з 1702-го по 1789 р.) боролися за волю і незалежність України, сказав: “Згадаймо, що відбувалося у Правобережній Україні. Регулярні шляхетські війська вирізували цілі українські села, не жаліли ні жінок, ні дітей. Козаків не було, бо 250 тисяч їх депортували в Лівобережну Україну, підпорядковану Московському царству. Не було кому обороняти наш народ… Погляньмо на позицію єврейського етносу. Єврейський Сейм вирішив, що представники руського, тобто українського, етносу (козаки, селяни і міщани) не мають права торгувати в містах на ярмарках в Україні. Представники єврейського етносу захопили всю торгівлю… Хтось запитує: чи маємо ми право ставити пам’ятники Ґонті та Залізняку на своїй землі? А чи має право єврейський народ в одному з головних міст Ізраїлю назвати вулицю іменем Шварцбарда, який убив Симона Петлюру?.. Сьогодні в Україні є чимало пам’ятників польським героям. Наприклад, у Харкові є меморіальна дошка Юзефу Пілсудському. Запропонуймо польській стороні встановити у Варшаві пам’ятну дошку Дмитру Яворницькому, який закінчив Варшавський університет. Чому сучасна польська держава не встановлює пам’ятник Бандері у Варшаві, де він карався у в’язниці?.. Ми живемо на своїй землі, ми маємо право писати свою історію. Українська історична пам’ять належить українському народові. А ті представники нацменшин, яким не подобається наше право на свою історичну пам’ять, повинні або погодитися на визнання українських національних героїв, або брати валізи і їхати до Ізраїлю, Польщі чи Росії…”
Головний редактор газети “Культура і життя” Євген Букет, спираючись на документи ХVІІІ ст., підкреслив, що Коліївщина було спланованим і добре організованим, а не стихійним повстанням. “Повстання надвірних козаків 1768 року – остання спроба відновлення козацької республіки”, – сказав він.
Роман Коваль привітав зібрання із 250-річчям визволення Умані від поляків “та їхніх немилосердних орендарів”, адже саме 21 червня 1678 р. сталася ця “красна подія”. Присутні гучними оплесками подякували гайдамакам, які визволили українське місто.
Роман Коваль подякував фракції ВО “Свобода” в Київраді й особисто Юркові Сиротюку за організацію вечора пам’яті, а також усім депутатам Київради, які проголосували за рішення вшанувати героїв Коліївщини. “І Володимирові Кличку, що підписав це важливе і прогресивне рішення. Особливо коли прем’єр Гройсман і президент Порошенко роблять вигляд, що такого ювілею не існує. Мовчить і Інститут національної пам’яті. Ми чуємо це мовчання!.. Як і кожен інший народ, ми повинні мати свій погляд на свою історію і вшановувати своїх героїв”. Наостанок Роман Коваль зачитав вірш Ольги Страшенко “Кривосуд над Ґонтою в містечку Серби”. Кандидат історичних наук Іван Синяк розповів про гайдамацького ватажка Савку Майбороду, а кандидат історичних наук Володимир Омельчук – про “Верланівську революцію”. Доктор історичних наук Ігор Гирич ствердив, що Тарас Шевченко “найкраще зрозумів цей період”, тобто Коліївщину. Лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок про гайдамаків висловився як про “кровно-духовну спільноту”.
Промовляли народний художник України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Анатолій Гайдамака та народний художник України, дійсний член (академік) Академії мистецтв Анатолій Кущ, який зі смутком визнав, що влада не дає можливості скульпторам увічнювати подвиг народних героїв, навіть якщо виграно державний конкурс на побудову пам’ятника.
Прекрасним доповненням до вечора, присвяченого 250-й річниці Коліївщини, стала мистецька частина. У перервах між виступами науковців звучали історичні пісні про гайдамаків та козацьких ватажків Ґонту, Залізняка, Швачку, Лебеденка, а також твори на слова Тараса Шевченка. Виконав їх бандурист, заслужений артист України Тарас Силенко.
Наостанок прозвучав фрагмент літературно-музичної композиції “Свято в Чигирині” (за поемою Тараса Шевченка “Гайдамаки”) у виконанні народного декламатора Олександра Ліщенка та бандуриста Тараса Силенка.
Вшанування відбулися за підтримки ВО “Свобода”, Історичного клубу “Холодний Яр” та аналітичного центру “УССД”.
Гайдамакам слава! Лариса ГРОМАДСЬКА,
Історичний клуб “Холодний Яр” 
На світлині – Олександр Ліщенко і Тарас Силенко. Київрада, 21 червня 2018 р. |
