 Так казав кобзар Василь Литвин Вечір його пам’яті відбувся 9 червня 2018 р. в Музеї Івана Гончара.
Василь Степанович Литвин народився 4 червня 1941 р. в с. Федорівці Піщано-Брідського району, тепер с. Весняне Добровеличківського району Кіровоградської області. Його мати, Марія Ониськівна, 1910 р. н., пустила у світ 11 синів та одну дочку, але більшість дітей тільки стали на поріг життя. Переступили його лише Ольга, Іван, Василь і Микола. Василь більшості братів не знав, навіть імен їхніх не запам’ятав. Знав, щоправда, що в мами було три Миколи. Вижив третій. Пам’ятав і меншого братика Андрія. Не стільки його, як похорон. Відспівували Андрія навесні 1947 року.
– А ми голодні, як вовченята, – розповідав Василь Степанович, – сидимо на голих дошках, сидимо, а картопля з печі так пахне, так пахне! Що нам той Андрій! Швидше б уже поховали та дали їсти!..
Згадували Василя Литвина його вірна дружина поетеса Антоніна та Роман Коваль, ведучі вечора; директор Музею Івана Гончара Петро Гончар, посестра Марія Гармаш, учениця Василя Литвина Світлана Ткаченко (директор Гребенівської школи), народний артист України Анатолій Паламаренко та перший учень Василя Литвина у Стрітівській кобзарській школі бандурист Віталій Мороз із Лубен.
Анатолій Паламаренко геніально прочитав уривки з поеми “Гайдамаки” Тараса Шевченка, зокрема “Ґонта в Умані”. Чудово співали бандуристи Віталій Мороз та Святослав Грицак, студент 1-го курсу Стрітівського кобзарського коледжу, співзасновником якого був Василь Литвин. Онука Василя Литвина Рита Козинська зі своїм чоловіком Дмитром Кокошком та подругою Тетяною Чухно виконали прекрасні автентичні пісні. Промовляли письменник Вадим Пепа, художник Сергій Редченко, який намалював портрет Василя Литвина.
Участь у вечорі взяли члени Історичного клубу “Холодний Яр” Тамара Здоровецька, Люба Криворот, Надійка Овчарук, Микола Оцун, Микола Гребенник, дочка Василя Литвина Купава, онучка Гаїнка Литвин, Валентина Бердник (дружина Олеся Бердника), генеральний писар ради старійшин Українського козацтва Олексій Трачук, учасники українсько-російської війни Валерій Рак, Валерій Заболотніков та інші.
Членом Історичного клубу “Холодний Яр” був і Василь Литвин. “Вчитель-філософ… – так говорили про нього друзі й учні. – Допоміг мені побачити світ іншими очима… Все затихало, коли Василь Степанович брав бандуру… Василь Литвин – це мудрість, гідність і жива душа України”.
Велика подяка працівникам Музею Івана Гончара за сприяння та організаторові вечора Максимові Горбоносу! Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” 
|
