 І цього року на вшануваннях героїв Холодного Яру однією з важливих локацій стала Літературна сцена. Роботу вона почала опівдні 29 квітня на головній сцені Музичного фестивалю “Холодний Яр-2018”, неподалік дубу Максима Залізняка, де, натхнений розповідями селян і краєвидами цього чудового краю, наш пророк Тарас Шевченко творив поему “Гайдамаки” та вірш “Холодний Яр”.
У її роботі взяли участь і визнані майстри слова, і поети, яких народила Революція Гідності та російсько-українська війна.
Декламували свої вірші поети Василь Ковтун, Марія Волинська, Мальва Кржанівська та Олег Короташ. Презентували поетичні збірки член Історичного клубу “Холодний Яр” з Кривого Рогу Володимир Стецюк (“Повстання”) та його дружина Іннеса (Інна) Доленик (“Навпіл”). А ще Володимир Стецюк представив книжку члена Історичного клубу “Холодний Яр” Олександра Мельника “Антибільшовицький рух опору на Криворіжжі (1919 – 1923).
Вадим Прокопенко з Києва презентував книжку для дітей “Дідові історії”. Її видавець Марко Мельник (доброволець батальйону “Азов” і член Історичного клубу “Холодний Яр”) розповів про довгий шлях від ідеї до видання книжки та про плідну співпрацю з її автором, а також з ілюстратором Володимиром Машевським. Для Вадима Прокопенка це дебютна авторська робота, відтак і перша презентація. І здійснив він її у Холодному Яру!
Автор і видавець поділилися намірами створити серію історичних книжок для дітей, акцентуючи на героїчних сторінках нашого минулого.
Марко Мельник провів конкурс. Діти вибирали ілюстрацію з книжки “Дідові історії” і намагалися її перемалювати. За кожний малюнок видавець давав подарунки – пенали, олівці, цукерки… Всього діти дістали 11 подарунків. Їхні батьки дякували, що демобілізовані бійці займаються вихованням молодого покоління.
З приємністю запросив я до слова лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, поета Павла Мовчана, який вслухався у твори незнаних йому літераторів. У своїй промові голова “Просвіти” закликав до подальшої боротьби проти зовнішніх і внутрішніх ворогів.
Бойовим було слово офіцера ЗСУ, заступника командира зенітної ракетної батареї, письменника Олександра Лисака, котрий, натхнений подвигами гайдамак, продовжує їхню священну справу. І набоєм, і словом! Ось уривок з його вірша: Та, однак, не зреклась груба шкіра долонь
Від руків’я ножа чи шаблюки –
Ще з Холодного Яру повіє вогонь,
І на склик будуть йти одчайдухи! Щемливо виступила волонтер, лідер Всеукраїнського жіночого руху “За вільну Україну” Раїса Шматко. Її знають майже по всій лінії фронту. “Хлопці гинуть там і своїм життям дають нам час навести лад всередині країни. І чим довше ми будемо зволікати, тим більше їх загине”, – сказала вона і покликала на сцену свою колегу по волонтерству Євгенію Кушнір, яка не змогла жити спокійним цивільним життям і взяла в руки зброю та зі своїм майбутнім чоловіком у складі ДУК “Правий сектор” стала на захист рідної землі. Глядачі нагородили героїню гарячими оплесками та вигуками “Слава Героям!”.
Потім я зачитав свій вірш “Над Холодним Яром”. Ось уривок (і лейтмотив!) твору: Гей, братове, буде лад,
Будуть честь і слава –
Як освятим зброю над
Гайдамацьким ставом,
Як повіє догори
Полум’я над жаром,
Як здіймуться прапори
Над Холодним Яром. Після цих слів на сцену вийшли заслужений діяч мистецтв України Володимир Гонський і гітарист-віртуоз, арт-волонтер Сергій Шматок, який виконав музичну композицію на пам’ять про полеглих героїв усіх часів.
Яскрава промова Володимира Гонського була підсилена потужними піснями і неймовірною артистичною енергією. Вперше українською мовою він виконав пісню донських козаків “Не для мене”, яку записав у Румунії від правнучки донського козака.
На завершення програми у виконанні Сергія Шматка прозвучали українські мелодії, включаючи славень України, під який глядачі піднялись і приклали руки до сердець, переповнених любов’ю до Холодного Яру та України. Василь КОВТУН,
ведучий Літературної сцени,
Історичний клуб “Холодний Яр”
Хутір Буда, Холодний Яр, 29 квітня 2018 р. 
|
