(епізод народної війни проти російських окупантів у с. Воронькові)
Починалася весна 1920 року. У Борисполі готувалося повстання проти російських окупантів. Козак Вороньківської сотні Герасим Коломієць дістав наказ від сотника Івана Черпака відвезти листа до козаків у с. Старе. Швидко зібравшись, Герасим осідлав коня, взяв шаблю, гвинтівку. Околицями виїхав на Переяславський шлях, який у той час проходив через Писарську гору і далі горою, повз нинішнє с. Головурів на Старе. На гору кінь ішов риссю, а з гори сам зірвався в галоп, аж у вухах свистіло. У цей час у протилежному напрямку з Переяслава рухався кінний загін переяславських чекістів у кількості 25 шабель. Вони вже знали про підготовку повстання і їхали на підтримку бориспільських більшовиків. Ще на виході з лісу чекісти помітили вершника у військовій формі, що мчав з гори прямо до них. Приготувавши рушниці, загін зупинився, чекаючи пташку, що сама летіла до їхніх рук. Герасим занадто пізно помітив небезпеку, але, миттєво оцінивши ситуацію, помчав прямо на ворогів.
– Кто командир? Я спрашиваю, кто старший?! – і додав добірного російського матюччя, якого так багато чув за роки служби в царській армії.
Вороги отетеріли і опустили гвинтівки: що за великий начальник перед ними?
– Я! – вигукнув комісар у шкірянці і в кашкеті з червоною зіркою, що сидів на коні в центрі колони.
– Получи приказ! – закричав Герасим, направляючи коня прямо до нього.
Вихопивши шаблю, завдав важкого удару прямо по нерозумній голові. Рубаючи направо й наліво, він врізався в колону ворогів. Скористатися гвинтівками чекісти не змогли, боялись поцілити у своїх. Та шаблями завдали Герасиму декілька тяжких ран. Вірний кінь виніс козака з ворожої засідки. Навздогін лунали постріли, але ліс закрив козака від куль.
Вороги побоялися гнатися за сміливцем. Втративши командира, маючи вбитих і поранених, червоні повернули назад на Переяслав, а Герасим, передавши листа старинським козакам, повернувся додому. Тяжко зраненого козака поклали у світлиці батьківської хати.
Згодом на Бориспільщині вибухнуло повстання. Розігнавши по селах більшовицьку владу, Вороньківська сотня ввійшла в Бориспіль. На деякий час на Бориспільщині запанувала народна влада. Та свято тривало недовго.
Уже 12 червня Київ захопили російські окупанти. На Бориспіль рушила Башкирська дивізія червоних. Оточивши його потрійним кільцем, пішла на штурм. Вороньківській сотні вдалося вирватися з оточення в безнадійній ситуації і відійти в ліс між селами Старим, Кийловом і Вороньковом.
“Зачистивши” Бориспіль, окупанти вдерлися у Вороньків, вчинивши масовий терор. У хату до Коломійців увірвалося декілька озвірілих кацапів. Побачивши забинтованого Герасима, зупинилися у дверях і розстріляли козака з гвинтівок прямо в ліжку. Трагедія сталася на очах у матері, менших братів і сестри Єфросинії, яка й розповіла цю історію онукам.
Розповідь Василя Олександровича Залізняка, 1965 р. н.,
записала Уляна Павлівна ПЕТРЕНКО, 2002 р. н.
На світлині – козак Вороньківської сотні Герасим Коломієць (без шапки) зі своїм братом Сашком, який також загинув у боротьбі проти російських окупантів.
Фото надіслала Уляна Петренко. Публікується вперше. |
