Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Сотенний і зрадник


1 липня 2008 р., забравши з коломийської лікарні Мирослава Симчича, стареньким “Фольцвагеном-Джетта” ми вирушили в с. Рушір – на місце бойової слави сотенного “Кривоноса”. Страшні вибоїни вправно оминав Любомир Хамуляк, праворуч од нього розповідав про той бій добродій Мирослав, а на задньому сидінні ми з Романом Пастухом слухали і нотували.
За даними московських спецслужб, сотенний УПА Мирослав Симчич-“Кривоніс” у 40 боях здобував перемоги над військами НКВД і лише у двох противники розходилися, хоч і не мирно, але не здобувши успіху.
– Насправді тих боїв і перемог було більше, – додає з легкою усмішкою Мирослав Симчич.
В одному з боїв, 15 січня 1945 р., під селом Рушір, що неподалік Космача, сотня під його командуванням (212 – 220 стрільців) розбила батальйон 256-го конвойного полку НКВД. Загинув у тому бою і командир підполковник Олексій Дергачов (часом його називають генералом).
– Скільки ж ви поклали там москалів? – запитав я.
– Та рахувати не було часу. До того ж я був поранений розривною кулею у праву руку. Встиг лише прикинути, що загиблих було близько 200 осіб. Так і написав у звіті. Вже 1968 року, на дослідстві, дізнався, що москалі перехопили моє донесення.
– Ти нє 200 чєлавєк у нас убіл, – злобно шипів слідчий, – только на полє боя паґібло 375 челавєк. І 50 ещьо у госпіталях паґіблі ат ран...
У кабінеті слідчого зустрівся арештант Симчич із сином та дружиною підполковника Дергачова. Слідчий запропонував їм “пасматрєть в ґлаза” тому, хто відіслав до дідька “іхнєґо атца і мужа”. На питання каґебіста, якої кари заслуговує підсудний, вдова ката одповіла рішуче:
–  Только висшая мєра, только висшая...

– Хужого чоловіка за москаля у світі нема, – розмірковував вояк. – Раніше я думав, що серед них, як і серед інших народів, є люди хороші і погані, але як потрапив серед них на довгі роки, то побачив, що помилявся. Хужого чоловіка за москаля у світі нема.
– А поляки? – запитав я.
– Поляк – такий же як і москаль... тільки слабший, – відповів, трохи подумавши, ветеран.
Тим часом ми в’їхали у село Стопчатів.
– Он там була хата Василя Павличка, – показав рукою праворуч Мирослав Симчич і почав згадувати як 1948 року зустрічав там Свят-вечір. У батька якраз гостював синок – студент Дмитро. Він прочитав нам кілька своїх віршів. Ми, вояки УПА, раділи. “Ось росте новий Франко”, – з гордістю думав я, спостерігаючи за Дмитром Павличком...
Вдруге з поезією стопчатівського поета вояк познайомився вже в таборі. Сталося це так. Один з Мирославових товаришів по неволі отримав з дому посилку, а в ній, серед іншого, шматок сала, загорнутого в газету.
– Хто до сала, а я до газети кинувся, – розповідав Симчич. – А там... А там вірш Павличка “Я син простого лісоруба”.

Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхалась доля люба
У сяєві Кремлівських зір...

– Недаремно хтось загорнув сало в ту газету, – сказав пан Мирослав, – щоб знали як “виріс” Павличко. “Господи, – подумав я, – я сидів у твого тата на лавці, чого ж я тебе не вдушив?!”
У 1990-х рр. вояк і зрадник зустрілися знову. Павличко сумно “признався”, що свого часу зробив “великі помилки”. Не вистачило волі цьому еквілібристу визнати, що він не помилки робив, а злочини коїв проти свого народу. 
Ось ще кілька смердючих його рядків:

Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!
............................................
Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм...

Напевно, в душі Павличко був українським патріотом, але, щоб зберегти життя, почав оспівувати завойовників, проти яких запекло боролися земляки, і серед них – славний Мирослав Симчич. Може, і проти волі писав Павличко антиукраїнські вірші, але ж як старався! Його ж ніхто не змушував писати про наші національні барви як про “жовто-синій гній”. Зі шкури ліз Дмитрик, поборюючи борців за волю України – і мертвих, і живих, і ненародженних...
Саме через зраду, яку поет сором’язливо назвав помилками, він безбідно жив, коли “ізгой“ Мирослав Симчич 32 з половиною роки карався у російських тюрмах і таборах. Але найдивовижніше стало вже за часів Самостійної України – не Мирослава Симчича визнала держава Героєм України, а... Павличка. Напевно, у того, хто підписував указ про присвоєння Павличкові звання Героя України, Бог відібрав і совість, і розум. Але не чорний гумор...
“Гарний” приклад для інших! Зраджуй і перспектива забезпечена!
І ті напоять, і ці нагодують!
Таких успішних запроданців у нашій державі вистачає. Вони і далі жирують, а сотенний “Кривоніс”, до слова, отримує пенсію в 400 грн плюс 95 грн доплати з обласного бюджету. Звичайно, козак не жаліється і радіє кожному дню, який вдається прожити для України.
Та все ж за державу образливо...

Роман КОВАЛЬ
Косівщина – Київ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ