6 жовтня в Ірпінському будинку культури відбувся вечір пам'яті Рената Польового (1927 - 2008), геніального інженера-винахідника, дослідника Кубанської України, мецената, дослідника кобзарства. На вшанування, організовані Історичним клубом "Холодний Яр" та Ірпінською МО ВО "Свобода", завітали друзі, дочка Люба з онучкою, митці, учасники хору "Гомін", де багато років співав Ренат Польовий.

Вів вечір пам'яті Роман Коваль. Концертна програма перепліталася зі спогадами про великого українця. Першим виступив бандурист Тарас Силенко, у виконанні якого прозвучала пісня, котру в дитинстві Ренатові співав батько, - "Ой іду я лугом-долиною", а також "Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя", "Ой світло-світла єси ти, земле древньоруськая".

Сергій Василюк, лідер гурту "Тінь Сонця", виконав пісні "Там, на Кубані", "Меч Арея" і "Ніколи не плач" (присвячена героям Крут). Бард, поет, волонтер 72-ї Окремої механізованої бригади ім. Чорних запорожців Валерій Мартишко виконав власні твори, а кобзар Тарас Компаніченко розповів про своє знайомство і спілкування з Ренатом Польовим - козаком, у якого була "душа правдивая". Тарас виконав власну "Думу про Савур-Могилу", пісню на слова Василя Стуса і знамениту кубанську - "Тече Кубань аж у Лиман". 

Ділилися спогадами про Рената Польового й учасники хору "Гомін" Владислав Іщенко, Ніна Шапошникова, командир "Легіону Свободи" Олег Куцин. Депутат Ірпінської міськради, голова місцевого осередку ВО "Свобода" Богдан Мельничук сказав, що знову відновить зусилля, аби в Ірпені нарешті з'явилася вулиця Рената Польового.

Ренат Петрович був справедливим, щирим, мудрим і вродливим чоловіком, лагідним і доброзичливим романтиком. У той же час він був непохитним українським націоналістом. Ренат Польовий обійшов майже всю Україну - від Кубані до Карпат, досліджував культуру, звичаї, побут, вивчав пісні, історію. Йому пощастило знати багатьох відомих кобзарів - Євгена Адамцевича, Олександра Башловку, Олексія Нирка, Георгія Ткаченка та інших. Ренат Петрович товаришував з Іваном Гончарем, засновником відомого музею в Києві. Одним із перших брав участь у колядницьких ватагах… Ренат Польовий був закоханий в українську пісню, в бандуру, знав сотні українських народних пісень, мав бездоганний слух і чарівний баритон.

Написав книги "Кубанська Україна" і "Кобзарі у моєму житті". 

Він усе своє життя присвятив Україні.

"З нього хотілося брати приклад", - признався Тарас Силенко.

Роман Коваль розповів, що Ренат Петрович був заможною людиною, проте жив скромно. За свої винаходи він тричі отримував найвищі премії вартістю по 20 тисяч карбованців (за часів СРСР). Статки віддавав на розвиток і захист української культури. Фінансово допомагав старому кобзареві Власку, бандурному майстру Корнієвському, поетові Кулиняку, Левкові Лук'яненку після заслання, Товариству охорони пам'яток культури, УКК, УГС, УРП, хору "Гомін". Був членом ДСУ та Історичного клубу "Холодний Яр", підтримував видання багатьох книг. За словами Романа Коваля, Ренат Петрович був найавторитетнішою людиною для членів Всеукраїнського об'єднання "Державна самостійність України", за що його обрали головою Суду Честі.

Він є героєм книги-дослідження Романа Коваля "Тиха війна Рената Польового"... 

"На ньому тримався український світ у роки совєтського лихоліття", - такими словами Роман Коваль підписав мені книгу про Рената Польового.

Київщина