(15.07.1935, с. Довгеньке Тальнівського р-ну Черкаської обл. – 7.04.2017, м. Обухів)Помер наш друг Юрій Домотенко – скульптор, художник, краєзнавець, автор багатьох книжок про рідний край. Його батько воював проти повстанців, був двічі поранений у боях, а син возвеличив їх, створив в Обухівському краєзнавчому музеї (у двох залах!) прекрасну експозицію, присвячену отаманові Зеленому та його хлопцям. Десятки фотографій і документів, портрет отамана роботи Кия Данилейка, мої книжки про Зеленого… Цей музей, на переконання етнопсихолога Володимира Куєвди, – найкращий в Україні районний історичний музей. А Куєвда – великий знавець культури, знав, що говорить! В Обухівському музеї багато картин гетьманів і отаманів, намальованих пензлем Юрія Домотенка, шість чудових історичних діорам, ним створених. Усі вони прекрасні, але “Обухівський ярмарок” – це феноменальна робота, шедевр! Раджу всім відвідати цей сонячний – справді український! – музей. А в книзі відгуків залишити свій відгук про п. Юрія.
Книжки Юрія Домотенка стали чистою джерельною базою і для моєї книжки про отамана Зеленого, так само і пан Юрій використовував мої дослідження. А ще він був добрий і приязний. Завжди усміхався, ніколи нікому ні на що не скаржився, навіть якщо проблеми стискали його серце. Завжди казав: “Все добре”.
Ось віхи його біографії: закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1963), вчителював у Трипільській школі-інтернаті (1963 – 1967), у 1958 – 1997 рр. очолював Літературну студію ім. Андрія Малишка, з 1994 р. – директор Обухівського районного краєзнавчого музею. Автор книжок “Містечко Германівка” (1995), “Обухівщина-96” (1996), “Малишків край” (1997), “Тисячолітній Витачів” (1998), “Преславне містечко Трипілля на Київщині” (1999, 2006), “Обухів” (2001), “Отут я походив (Малишко і Обухівщина)” (2007), “Син із Дівич-гори” (2004), “Город-порт: нариси з історії села Витачева на Обухівщині” (2007), “За Стугною, за рікою” (2007), “Обухів” (2007), “Халеп – город над Дніпром” (2007), “Земля Обухівщини” (2008), “Все знайоме до болю” (2013, 2015) та багатьох інших.
Юрій Домотенко – член Національної спілки журналістів України (1988), лауреат районної літературної премії ім. Григорія Косинки (1996), районної літературно-мистецької премії Марії та Івана Гнипів (1999), районної премії “Триджерелля” (2009).
Почесний громадянин м. Обухова (2007). Заслужений працівник культури України (2009). Член Національної спілки письменників України (2015).
Юрій Корнійович нікому ніколи не завдавав болю чи прикрощів. До товаришів звертався по-особливому тепло: “Ромцю… Тарасичку… Любасику… Лінусько…”
На жаль, останні місяці його життя були отруєні інтригами людців, котрі намагалися вижити п. Юрія з музею, який він створив своїми руками. У прощальному слові письменник Василь Трубай сказав: “Юрій Домотенко залишиться в українській історії світочем, а ці люди – сміттям!”
Юрій Корнійович казав своїй землячці журналістці Тамарі Сулимі: “Тамарцю, ми люди з Тальнівщини, ми люди сонячні!”
Сонячний Юрій Домотенко похований в Обухові на міському цвинтарі “Польок” біля могил вояків АТО. Вічна слава тим, хто словом і зброєю боронив рідну землю! Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” та редакції газети “Незборима нація”
Роман КОВАЛЬ 
|
