Село Матвіївка оспіване письменником Юрієм Горлісом-Горським у культовому романі “Холодний Яр”, який витримав понад 20 видань. Саме з опису Матвіївки та її людей починає поручник Армії УНР Юрій Горліс-Горський розповідь про Визвольну боротьбу на Чигиринщині в 1920-х роках: “Під’їжджаємо до села Матвіївки. Перед селом, коло дороги, на високому місці висока могила-курган. Злажу з коня і вдираюся на неї. На верху просторе заглиблення, оточене вінком валу з виходом у бік села. Немає сумніву – це старий козацький дозорчий курган. Видно з нього далеко. З боку, звідки йдемо, і праворуч видніються ліси; ліворуч, в напрямку Чигирина, теж смуга лісу, а посередині гола рівнина – широкий вихід у степи”.
У 1919 – 1920-х роках село постачало козаків і старшин до полку гайдамаків Холодного Яру Василя Чучупака. Матвіївська сотня полку гайдамаків Холодного Яру мала понад 500 козаків – фактично п’ять сотень! Про войовничих матвіївських селян свідчить більшовицький документ: “Все мужское население села Цветной… и Матвеевка с вилами и лопатами присоединилось к бандитам Хмары”. Бандитами Москва завжди називала борців за волю України. Отож за Українську державу в Матвіївці була кожна родина. Слід зазначити, що Матвіївка є батьківщиною холодноярських отаманів Орла і Сранди.
На вшанування подвигу матвіївців у центрі села у 2010 році з ініціативи та за підтримки президента Історичного клубу “Холодний Яр” Романа Коваля було встановлено величний пам’ятник. Автор монумента борцям за незалежність – заслужений художник України Валентин Сірий, автор меморіалу Холодноярським героям у селі Мельниках – колишній “столиці Холодноярської Республіки”.
У Матвіївці є ще один унікальний об’єкт – Попова хата, в якій у лютому 1920 року кілька днів жив український полководець, генерал-полковник Армії Української Народної Республіки Михайло Омелянович-Павленко, командарм Зимового походу Армії УНР. Тут, у Поповій хаті, розміщувався штаб українського війська, в нарадах якого брали участь визначні українські старшини, серед них і Юрій Горліс-Горський.
А ще через Матвіївку пролягає шлях на таємничий Вовчий Шпиль – козацький форпост Війська Запорозького. За легендою, саме на Вовчому Шпилі Богдан Хмельницький заховав свою булаву – як скарб для майбутніх українських поколінь. Таборувалися тут козаки і на початку ХХ століття. У 1919 році тут було створено Товариство козаків Вовчого Шпиля на чолі з отаманом Юхимом Ільченком із чигиринського села Рублівки.
На початку 1920-х років тут таборувалися козаки і старшини полку гайдамаків Холодного Яру, тут проходили повстанські з’їзди Холодноярської округи. Про все це можна дізнатися з книги Романа Коваля “Коли кулі співали”. На Вовчому Шпилі збереглися десятки землянок, у яких жили та переховували свій скарб холодноярські партизани. Тут зберігся культурний шар епохи Національно-визвольної боротьби.
Маршрут з Матвіївки на Вовчий Шпиль проходить мальовничою місцевістю. Походити стежками наших героїв – унікальна нагода для тих, хто любить свій край, хто шанує борців Холодного Яру. Не дивно, що до цих історичних місць приїжджають вклонитися туристи з усіх куточків України. Час уже включити село Матвіївку в екскурсійно-туристичні маршрути Чигиринщини.
Юлія ЖАДАН, Історичний клуб “Холодний Яр” |
