 13 листопада ц. р. відсвяткував свою 79-ту осінь кобзар із Криму Остап Кіндрачук. Народився він у 1937 р. в с. Котиківці Городенківського повіту Станіславського воєводства. На його дитинство випало лихоліття Другої світової війни – від “золотого вересня” 1939 року до боротьби УПА.
У дитячій пам’яті глибоко засіли óбрази вояків УПА, яким допомагали його батько з мачухою. Кулеметник брав допитливого малого на коліна і співав йому пісню: Не знаєш, де згинеш, де друзів покинеш,
А йдеш і смієшся, і б’єш.
В кривавому танці гуляють повстанці,
За ними заграва пожеж. Вояк розповідав, що бореться за волю України, а малий подумки малював собі ту невідому і далеку Україну…
Та Україна була далекою для Остапа і українців до 1991 року, коли Остап вже пустив коріння в Криму в Ялті як морський капітан. На той час він був уже учнем бандуриста і дослідника кобзарства Кубані й Криму, в’язня ГУЛАГу Олексія Нирка, а також активістом місцевої “Просвіти”, ініціатором відкриття музею ім. Лесі Українки в Ялті.
Життя в Криму для Остапа Кіндрачука стало постійною боротьбою з російщенням і байдужістю, невпинною боротьбою за український Крим. Опір і натиск місцевих російських і зросійщених “еліт” був шалений. Завзято працювали агенти ФСБ і ГРУ.
А Остап Юрійович, попри несприятливі обставини, продовжував пропагувати кобзарське мистецтво в Ялті та інших містах Криму й України.
Особливо любив він виступати у Золотоверхому Києві, який після окупації Криму став йому другим домом. Узимку пан Остап грає біля входу в станцію метро “Майдан Незалежності”, а коли тепло, то на Хрещатику, навпроти поштамту.
Літній кобзар боляче переживає окупацію росіянами наших земель і прихід до влади в Україні національних меншин. І зі струн його бандури злинає мелодія… О, принесіть як не надію
Хоч крихту кримської землі.
Я притулю до уст її
І так затихну, занімію… 
А ми бажаємо Остапу довгих років життя, козацького здоров’я, а також дочекатися визволення Криму і побачити ту Україну, про яку йому співав повстанський кулеметник у далеких 1940-х роках!
З роси і води Вам, Батьку! Андрій МАЦЬКІВ
На світлині Сергія Іваха – Остап Кіндрачук і Андрій Мацьків біля пам’ятника кобзареві. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 27. Травень 2011 р. |
