 У бібліотечці Історичного клубу “Холодний Яр” у серії “Отаманія ХХ століття” вийшла дев’ята книжка. Її презентація відбулася 22 жовтня 2016 р. в Києві в гастрономічно-мистецькому просторі “Остання барикада” Відкрив вечір піснею про чорноліського отамана Пилипа Хмару кобзар Тарас Силенко. Роман Коваль у вступному слові сказав: “На мою думку, витоки Холодноярської організації слід шукати щонайменше в ХI ст. у дружині смілянського воєводи Мирослава, в добі Богдана Хмельницького, гайдамацьких рухах XVIII – ХIХ століть, “Київській козаччині” середини 1850-х рр., “Чигиринській змові” й “Таємній дружині” 1870-х рр., “Чіґірінскіх аґрарних волнєніях” 1905-го, Українській народній обороні в добу Першої російської революції та у Вільному козацтві, відродженому одразу після Лютневої революції 1917 року, а продовження холодноярської організації – в козацько-селянських повстаннях 1918 – 1930-х рр. проти московської комуни та її політики пограбування України, за право жити самостійним життям на рідній землі.
Київський генерал-губернатор Ларіон Васильчиков у 1855-му, роздумуючи над причинами повстань у Чигиринському повіті, прийшов до висновку, що “в селянстві [Чигиринщини] більше, ніж в інших місцях, збереглася пам’ять про козацтво”.
Іншими словами, якщо ми збережемо пам’ять про козацтво, то й наше покоління не миритиметься з поневоленням. Саме на це і спрямована праця Історичного клубу “Холодний Яр”, який невдовзі святкуватиме 20 років від початку своєї діяльності.
Я написав багато досліджень про Холодний Яр, але лише тепер, готуючи цю книжку, чітко зрозумів, що події 1917 – 1920-х рр. в Холодному Яру є логічним продовженням праці дідів, прадідів і прапрапрадідів. У Холодному Яру боротьба за незалежність тривала століттями. Тобто події 1917 – 1920-х рр. – це не випадковість. Тут по-іншому не могло бути. Холодний Яр – це справді символ неперервності Визвольної боротьби, це символ нескореної України.
Мене дуже радує, що подвиг холодноярців не забуто, що лицарі нинішньої війни з москалями беруть собі за псевда імена отаманів Чучупаки, Чорноти, Лютого та інших героїв Великої вітчизняної війни українського народу проти російських окупантів у 1917 – 1920-х роках”.
Під час презентації Василь Ковтун прочитав вірш про Холодний Яр. Відбулася прем’єра пісні Валерія Мартишка “Заплітала в косу червоне і чорне” (запис Черкаського народного хору). Тарас Силенко проспівав пісні про отамана Івана Савченка-“Нагірного” та “Любо, братці, любо”. Промовляли також захисник Донецького аеропорту Микола Тихонов, княжицька козачка Людмила Гребенюк і Тетяна Коцубняк, голова Всеукраїнського руху захисту української мови.
Були на презентації і вояки, серед них і тяжко поранений Мар’ян-“Марик”.
Спасибі, хлопці, за Ваш подвиг в ім’я нашої Батьківщини!
А після презентації господарі закладу запросили учасників презентації до іншої зали, де о 20.00 почав виступ колектив “Київ-оркестр-тріо”, який співав українські пісні 1920 – 1930-х рр., зокрема Богдана Веселовського. В цей вечір ми не почули жодного російського слова – ні від відвідувачів, ні від персоналу, ні від музик! А ще ресторан “Остання барикада” готує страви винятково з українських продуктів. Те саме стосується і спиртного. Це ж і є виконання гасла ОУН: “Свій до свого по своє”. Олександр ЛИТВИН 
|
