 3 березня 2016 р. минуло 95 років від дня загибелізвенигородського отамана Семена Гризла Урочистості почалися на Звенигородщині в с. Гусаковому, де в березні 1917 р. було відновлено Вільне козацтво. Серед тих, хто відроджував Вільне козацтво, був і Семен Гризло. Вечір його пам’яті відбувся у шкільній вітальні, названій на честь письменника Михайла Іванченка, який народився Гусаковому.
Ушанували отамана школярі, вчителі й громадяни села, директор школи Віра Харченко, сільський голова Володимир Теліженко, дочка Михайла Іванченка Наталка, її чоловік Василь, депутати сільської ради, письменник Роман Коваль, кобзар Тарас Силенко, Генеральний писар Українського козацтва Віталій Опанащук, представники Історичного товариства “Чорні запорожці” Роман Боровик і Сергій Павліченко.
“Разом із Никодимом Смоктієм Семен Гризло відроджував українське козацтво, яке мало “захищати самостійність України й незалежність”, – сказав Роман Коваль. – Спершу як козак Гусаківської сотні, потім як катеринопільський курінний. Ініціатор створення Вільного козацтва Никодим Смоктій на з’їзді у Звенигородці зняв свою кандидатуру на користь Гризла. Відтак Гризла обрали кошовим отаманом. Цей випадок заперечує думку про те, що українці ніколи не поступаються один одному. Мине якихось два роки і вже Гризло добровільно поступиться отаманством Іванові Лютому-Лютенку”.
Настя Лозова продекламувала свій вірш про Семена Гризла “Отамане, батьку наш”, а учениці Яна Курченко, Даша Курлюк і Марійка Яроцька прочитали вірші Михайла Іванченка. З почуттям виконали стрілецьку пісню “Ви за свободу гинули” Богдан Русалівський, Іван Оніш, Аліна Михальченко, Вікторія Кулик, Аліна і Мар’яна Сергеєви. Талановиті діти в Гусаковому!
Атмосфера зустрічі була сердечною. Нащадки вільних козаків відчули гордість, що народилися в Гусаковому – колисці козацтва.
У той день квіти лягли на могилу першого дослідника Вільного козацтва Михайла Іванченка та до монумента вільним козакам, який він спорудив у 1990 році. Біля монумента Роман Боровик і Сергій Павліченко з найактивнішою допомогою дітей били в тулумбас, скликаючи душі вільних козаків.
Далі – зустріч у Звенигородській школі мистецтв. Відкрив її голова Звенигородської районної ради Володимир Кучер, співорганізатор ушанувань. Роман Коваль прочитав лекцію про життєвий шлях Семена Гризла. Розповів, як звенигородське, черкаське та єлисаветградське вільне козацтво 7 березня на ст. Бобринській (тепер ст. Тараса Шевченка) у кровопролитній битві розгромило 8-му російську армію, мало не захопивши у полон команданта російських військ в Україні Михайла Муравйова.
Склали шану звенигородському кошовому директор Дитячої школи мистецтв м. Звенигородки Людмила Комаренко, краєзнавець Вадим Мицик, айдарівець Олександр Зацарінний, його дочка Анастасія Хоменко, автор вірша про Семена Гризла; голова Тальнівської районної ради Василь Клименко, кобзар Тарас Силенко, юний співак Владислав Надюк, оркестр народних інструментів “Барви” (художній керівник Олександр Коваль), інструментальний ансамбль “Горицвіт” (художній керівник Володимир Дзеціна), директори, вчителі та учні шкіл Звенигородки і Звенигородського району, активісти ВО “Свобода” та БФ “Звенигородський волонтерський рух “З Україною в серці” (голова Віктор Ткаченко, співорганізатор урочистостей). А Віталій Опанащук продемонстрував здивованим звенигородцям дещо з практики характерництва: ходив по розбитому склу, лягав на дошки з гострими цвяхами, в нього Тарас Силенко кидав ніж, а козакові було байдуже.
Було показано документальний фільм Романа Коваля і Олександра Домбровського “Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва”. Учасники вшанувань могли помилуватися козацькими образами на картинах учнів класу образотворчого мистецтва Дитячої школи мистецтв. А підприємець Сергій Куцан закупив чимало книжок про Визвольну боротьбу та подарував їх Звенигородській районній бібліотеці. Події у Звенигородці й Гусаковому висвітлювало черкаське телебачення.
Ушанували подвиг Семена Гризла і в школі села Козацького, яке колись дало своїх синів до Звенигородського коша Вільного козацтва. Участь у вечорі пам’яті взяли директор школи Сергій Коваленко, вчителі, учні школи, їхні батьки, директор військово-патріотичного музею “Шампань” Олег Бойко, козаки ГО “Козачанський курінь Вільного козацтва” на чолі з отаманом Олегом Голубом – ініціатором й організатором меморіальних заходів на Черкащині. На вечорі 12-літній Максим Стеценко прочитав вірш Сніжани Репетченко про Семена Гризла “Безсмертна душа”.
Учні школи і викладацький колектив зібрали благодійні внески (відповідно 1062 грн та 800 грн) на виготовлення та встановлення у селі пам’ятного знаку курінному отаману Панасові Шаповалу, козакам і старшинам Козачанського куреня Вільного козацтва і на вечорі передали їх Олегові Голубу. Ще 200 грн пожертвував Сергій Куцан. Отаман пообіцяв, що у травні меморіальну дошку буде урочисто відкрито.
4 березня переможця “непереможного” полковника Муравйова Семена Гризла було відзначено й на Київщині – в Богуславській школі №1. Її директор Катерина Івченко і завідувач бібліотеки Ніна Пшоно – справжні козачки, палкі й охочі до просвітницької роботи. Вони все зробили для того, щоб зустріч пройшла якнайкраще.
У цей же день у Богуславській центральній районній бібліотеці (директор Галина Добровольська) Роман Коваль презентував енциклопедію Визвольної боротьби «“Подєбрадський полк” Армії УНР», яку написав у співпраці з Віктором Моренцем. Роман Коваль розповів про старшин Армії УНР, випускників подєбрадської академії Василя Абрамовича, Павла Ковгана, Корнія Ніщименка – вихідців з Богуслава і Богуславщини, а також про викладача Богуславської церковнопарафіяльної школи Андрія Мойсіяху.
У зустрічі взяли участь бібліотекарі Богуславської централізованої бібліотечної системи, педагоги Богуславської школи мистецтв, співробітники музею “Історія Богуславщини” на чолі з директором Петром Гогулею, викладачі КВНЗ КОР “Богуславський гуманітарний коледж ім. Івана Нечуя-Левицького”, вчителі шкіл району, члени літературно-поетичного клубу “Розтоки”, жителі м. Богуслава, сіл Мисайлівки, Лютарів, Медвина, Хохітви, Чайки, а також “богуславський кобзар” Михайло Мороз із дружиною Надійкою. Ведучою зустрічі була чарівна Інна Бабій. Уже наприкінці зустрічі Михайло Мороз заспівав свою пісню про кошового Калнишевського, змістовну і мелодійну. Вже 13 літ, як Михайло Мороз осліп, та йому у всьому допомагає його вірна козачка Надійка. Минулого року вона возила його на вшанування героїв Холодного Яру. І цього року, 23 – 24 квітня, вони також планують взяти участь в урочистостях у Холодному Яру.
Роман Коваль пообіцяв надати можливість талановитому поетові й композиторові-самоуку зі сцени проспівати пісню на пам’ять про кошового Петра Калнишевського.
Багата наша земля талантами – таке враження членів делегації Історичного клубу “Холодний Яр” про зустрічі на Черкащині та Київщині. Якби ще держава їх підтримувала б! Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” 
На світлині – біля пам’ятника Вільному козацтву в с. Гусаковому. 3 березня 2016 р. |
