Вулиці України позбуваються ворожих назв і повертають втрачені імена своїх героїв. У Дніпропетровську, який зараз на передньому краї “лагідної українізації”, є вже вулиці Шухевича, Мазепи, Полуботка, Петлюри…
Проспект Ілліча перейменовано на просп. Пилипа Орлика, а вулицю Косіора – на просп. Петра Калнишевського. Вулиця Комісарська стала Гайдамацькою, Комсомольська – Старокозацькою, Юних ленінців – тепер Козака Мамая, Червоних бійців – Кобзарська, Чкалова – Святослава Хороброго, Фурманова – Героїв Крут, Плеханова – князя Володимира Великого, Московська – князя Володимира Мономаха, Ленінградська – князя Ярослава Мудрого, а вулиця Чапаєва – вулицею Петра Болбочана (визволителя Криму).
Мікрорайон Бабушкінський перейменовано на Шевченківський. Вулиця ім. ХІХ партз’їзду нині стала вулицею Івана Ґонти. Вулицю Галана перейменовано на вул. Івана Піддубного (багаторазового чемпіона світу), Власенка – на Гулака-Артемовського, Красіна – на Криштофа Косинського (керівника антипольського повстання). Провулок Більшовицький став Холодноярським, а вул. Дмитра Донського – вулицею Дмитра Донцова,
І Канів набуває національного обличчя. Вулиця Дорошенка (більшовицького голови ревкому) тепер носить ім’я гетьмана Петра Дорошенка. Зокрема, вулиця Саммера стала вулицею В’ячеслава Чорновола, Кірова – перейменована на Михайла Максимовича (історика), Урицького – на Андрія Лівицького (Президента УНР в екзилі), Ткача – на Макарія Канівського, Федоренка – на Юрія Іллєнка. Нарешті в Каневі вже немає і вулиці Леніна: частина її приєднана до вулиці Енергетиків, а інша – перейменована на Соборну.
Іще однезнакове перейменування: канівська вулиця 70-річчя Великого Жовтня віднині носить ім’я Павла Гарячого – сотника Армії УНР.
Андрій КРАВЕЦЬ |
