7 березня 1918 р. на ст. Бобринській (тепер ст. Тараса Шевченка)
8000 вільних козаків Семена Гризла розгромили 8-му російську армію
3 березня у м. Катеринополі Черкаської області у Будинку культури відбувся вечір пам'яті звенигородського кошового Вільного козацтва Семена Гризла. Вечір відкрив організатор вшанувань, селищний голова Іван Гегедош. Лекцію про життєвий шлях Семена Гризла прочитав Роман Коваль. Він зокрема сказав: "У грудні 1917 р. особовий склад Звенигородського коша Вільного козацтва сягнув 20000 козаків. Фактично це була дивізія повного складу – з кінними та гарматними частинами. Така велика сила свідчила про організаторський хист і авторитет кошового Гризла.
7 березня на ст. Бобринській (тепер ст. Тараса Шевченка, місто Сміла) 8000 вільних козаків Звенигородщини, Черкащини та Єлисаветщини в кровопролитній битві розгромили 8-му російську армію. "[Росіяни] розбіглися в різних напрямках, – свідчив Юрко Тютюнник. – Тут мало не був захоплений командант російських військ на Україні [Михайло] Муравйов". Згодом в інтерв'ю газеті "Известия В.Ц.К." червоний кат сказав: "Революційна російська армія пройшла Україну, змітаючи на своєму шляху все, що носило на собі ознаки буржуазно-шовіністичного сепаратизму. Одне наближення червоних військ примушувало повіти, а то й цілі губернії визнавати нашу владу. На Україні довелося натрапити на оригінальну організацію буржуазної самооборони. Особливо дався взнаки Звенигородський повіт, де український шовіністичний націоналізм збудував собі фортецю у формі так зв. Вільного козацтва. Ця організація не тільки не допустила нашої влади в повіт, а, навпаки, сама перейшла до наступу, чим зробила чималу шкоду нашим військам. Я дуже шкодую, що мені не довелося зруйнувати це гніздо, втопити в крові тих, що посміли підняти руку на червону армію..." .
Чому ми не святкуємо цю видатну нашу перемогу?! – запитав Роман Коваль. – Чому ми відзначаємо тільки свої поразки? Чому досі в Катеринополі, Звенигородці і Черкасах немає вулиці Семена Гризла?! Семен Гризло – гордість Черкащини, його можна поставити в один ряд з такими воєначальниками як Андрій Гулий-Гуленко, Матвій Григорьєв, Нестор Махно, отаман Зелений і Кость Блакитний-Пестушко".
Кобзар Тарас Силенко виконав пісні "Буде нам з тобою що згадати" (повстанська), "Проводжала дівчинонька до повстанців козака" (варіант про С. Гризла) та "Останній двобій" (поминальна), а катеринопільська козачка Сніжана Репеченко прочитала свій вірш про отамана Гризла "Безсмертна душа".
Представник "Правого сектора" Юрій Григор'єв вислови таку думку: "Якщо на Західній Україні є бандерівці, то ми – гризлівці, вільні козаки". Звернувся до учнів і директор Вікнянської школи Василь Кураш: "Діти, ви щасливі, бо вам говорять правду. Мене ж учили в школі, що героями є Котовський і Будьонний – кати українського народу".
Роман Коваль оголосив подання Історичного клубу "Холодний Яр" із проханням назвати центральні вулиці на честь Вільного козацтва, Семена Гризла і легендарного кулеметника батальйону "Айдар" Руслана Бобурова, який загинув 31 січня у м. Щасті.
Наприкінці вечора було показано документальний фільм Романа Коваля і Олександра Домбровського "Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва". У вшануваннях взяла участь Юлія Бобурова – дочка легендарного кулеметника "Айдара". А підсумувала його учасниця Сніжана Репеченко: "Ось і закінчився вечір, присвячений пам'яті Семену Гризлу. Емоції не передати. Ще довго в душі бринітиме кобза Тараса Силенка. Багато вражень залишив нам видатний історик Роман Коваль, який своєю повагою до нашого земляка пробуджував любов до героїв рідного краю у молодих серцях численної публіки. Сподіваюсь, що після його лекції юних козаків і козачок переповнить гордість і честь бути нащадками славного Генерального осавула Вільного козацтва Семена Григоровича Гризла.
Як хочеться невдовзі пройтися разом з паном Романом вулицями Вільного козацтва, Руслана Бобурова і бульваром Семена Гризла. Щиро віримо, і допоможемо селищному голові Катеринополя Іванові Гегедошу реалізувати цю мрію".
Прес-служба Історичного клубу "Холодний Яр"
"Українці з минулого"
Зліва направо Степан Іванович Мазира, Корній (?) Крекотень і Олександр Васильович Мазира. Вільні козаки села Козацького Звенигородського р-ну Черкаської області, 1918 р. (?)
Оприлюднюється вперше.
Надав Леонід Мазира.
|
