Павло Петренко з Воронькова Бориспільського району на початку серпня пішов добровольцем до ЗСУ. Небайдужий він чоловік! Як можна сидіти вдома, коли у країні війна!
53-річному водію швидкої допомоги сільської дільничної лікарні непросто було потрапити до армії. Не хотіли брати. А він усе наголошував, що у 1980 – 1982 рр. був водієм БТР і обізнаний з військовою технікою.
Відбувши перенавчання на Закарпатті, у складі 128-ї Мукачівської гірськострілецької бригади вирушив на Донбас. Два місці воював біля Дебальцевого. З 21 листопада – в Артемівську. “Порівняно з Дебальцевим тут тиша. Така незвична, що у перші дні страшенно дзвеніло у вухах, – розповів Павло Григорович. – Три місяці в умовах перемир’я, постійному очікуванні… Хоча на передовій точаться страшні бої. Тому в багатьох хлопців – депресія від бездіяльності. Через неї дехто починає пиячити. А там потрібен тверезий розум”.
До спокійного Артемівська їдуть біженці з окупованих територій. Вони порівнюють і переповідають знайомим побачене: в населених пунктах, підконтрольних українській армії, є газ, електроенергія, вода, функціонує громадський транспорт, таксі, в магазини завозиться товар, діти відвідують школи, дорослі працюють. Там же, де територія підпорядкована терористам, люди потерпають від холоду і голоду.
На Донбасі продовжує працювати телебачення окупантів. Транслюється воно і на визволені території. “Вирішили і ми якось переглянути… Виявляється, що наші військові – ґвалтівники, вбивають дітей, грабують будинки, чинять терор, що української нації не існує, а наша мова – діалект… Ось таку нісенітницю Москва закладає у бездумні голови, – розповідає Павло Петренко. – Коли їдеш Артемівськом на бронетранспортері: хтось радісно махає тобі руками, вигукує “Слава Україні!”, а поряд – набундючені, з-під лоба поглядають”.
Павло знає історію рідного краю. Якось розповів побратимам про Вороньківську козацьку сотню Івана Черпака, яка в 1918-му билася проти більшовиків. У лютому три сотні козаків витримали кількаденний бій проти декількох тисяч озброєних москалів біля річки Трубіж, що під Баришівкою. Розповідь вразила молодих воїнів. Вони на державному прапорі написали “Вороньківська сотня”. Тепер цей стяг майорить на гусеничному бронетранспортері, яким керує вороньківець Петренко.
З обуренням розповідає боєць про візити генералів, яких охороняє близько двохсот охоронців і декілька одиниць важкої техніки. Між собою солдати говорять, що високі чини приїздять лише для того, аби зробити фото й отримати підтвердження учасника АТО.
Пригадує, як у зоні бойових дій проходили жнива, як комбайни продовжували молотити соняшник і кукурудзу після чергового артилерійського обстрілу. І там такі ж українці, як на Київщині, додає він, земля доглянута, розорана, посіяні озимі.
“Спочатку ми падали після кожного свисту міни чи гулу снаряду. А потім уже навчилися розрізняти, що летить і дальність польоту… Страху вже немає. Іноді й не ховаємося, а хлопці навіть у футбол продовжують грати”. Виживати допомагають сміх, жарти і віра у перемогу”.
Павла Петренка у Воронькові знають як чоловіка, який уміє підбадьорити, розвеселити. Такий він і на світлинах, які передав через волонтерів з війни. Вдома його з нетерпінням чекають дружина, син, донька, 80-річний батько, рідні й друзі.
А односельці не перестають турбуватися про вороньківців, які захищають Україну від ворога. Їх на війні зо два десятки!
Павло Григорович раніше скептично ставився до молоді, яка розмальовувала автобусні зупинки і паркани у Воронькові у синьо-жовтні барви, встановлювала державні прапори, збирала допомогу воїнам... Та коли під час триденної відпустки односельці його одягли, придбали необхідні речі, зібрали для нього гроші, він був щиро вражений небайдужістю своїх земляків.
Вояк висловив особливу подяку землякам Валентині Меленевській із с. Жовтневе, Юлії Кияшко і Любові Чешко із с. Проців Бориспільського району. Саме волонтери привезли йому бензопилу, лопати, сокири, топографічні карти, теплі речі, харчі...
“Українці – згуртована нація, – переконаний Павло Петренко. – Ми захищаємо рідну землю! Саме тому ми переможемо!”
Лариса ГРОМАДСЬКА
Бориспільський р-н Київської обл. |
