 Facebook вибухнув світлинами сміливої школярки з Луганщини, яка вже чотири місяці щодня, загорнувшись у синьо-жовтий прапор, зустрічає українських військових, які їдуть повз її будинок. “Чотири місяці день у день, із самого ранку і доки не стемніє, вона виходить на дорогу біля своєї хати і проводжає наших бійців на передову. Яка радість нашим хлопцям побачити це сонечко, загорнуте в синьо-жовтий прапор”, – написав про неї один з бійців АТО, режисер Тарас Томенко.
Вдячні за таку підтримку, військові назвали на її честь танк.
А в рідній школі дівчину називають бандерівкою. І відвернулися від неї. Тепер до школи вона не ходить… Про життя неподалік лінії фронту юна козачка Євдокія Кулинич розповіла кореспондентові Galnet: “Я живу й жила в Луганській області. Як почалася війна, одразу підтримала українських військових. Але тоді в мене не було національної атрибутики… І ось нарешті я роздобула прапор. Коли вперше помахала прапором військовим, які проїздили повз мене, хвилювалася. Не знала, як вони відреагують. Коли побачила, що вони зраділи, дякують, я зрозуміла, що вже просто не зможу не вийти, бо це буде зрадою.
Як ставляться до твоїх поглядів земляки?
Більшість негативно. Навіть ті хто підтримує Україну, роблять це нишком. Кажуть: “Нащо ти це афішуєш?” Я показувала їм фотографії з військовими, подарунки, раділа, а вони дивувались і думали, що я сама напросилася, щоб вони зі мною сфотографувалися. Навіть проукраїнськи налаштовані мене не розуміли. А ті, хто не за Україну, поставилися дуже негативно. Могли показати щось непристойне, зробити капость.
Коли на твою честь назвали танк, що ти відчула?
Було дуже приємно та несподівано. Неймовірні почуття! Це підняло бойовий дух.
А у місті в ставленні до мене нічого не змінилося. Але завдяки людям з інших наших країв, які мене підтримують, мені тут легше.
У соцмережах тобі пропонували допомогти переїхати. Не плануєш скористатися цими пропозиціями?
Мабуть, після Нового року кудись поїду. Ще точно не знаю куди. Я люблю Україну і хочу бути їй корисною, тож продовжуватиму навчання, а по завершенні 11-го класу, поступатиму до інституту. Головне, здобути корисну професію, щоб допомогти Україні”.
Ірина РЄВУНОВА |
