У с. Щербанівці, що дало до повстанського війська отамана Зеленого немало козаків,
наприкінці минулого року сталася трагедія – невідомий зловмисник підпалив майстерню
скульптора Михайла Горлового, автора прекрасного погруддя отамана Зеленого.
Майстерня згоріла вщент. На прохання редакції "НН" Михайло Горловий
написав про цю болючу втрату.
Майстерню я побудував на місці старої хати мого діда – Петра Григоровича Стрільця.
В ній побачила світ моя мати – Марія Стрілець, у ній народився і я. Тут 1919
року неодноразово дід Петро зустрічався зі своїм побратимом – отаманом Зеленим
(Данилом Терпилом) із сусіднього Трипілля та іншими учасниками Визвольної боротьби.
Будуючи майстерню, я використав сволок зі старої хати, на якому колись гойдалась
колиска моєї матері, а потім і моя. Поставив у майстерню і ті двері, які відчиняло
не одне покоління Стрільців, а потім Горлових.
У майстерні я зібрав багато керамічного посуду, яким колись користувались мої
рідні та односельчани (глечики, горшки, горнятка, миски). На стінах розвісив
прядки, гребінки, макітри, ковші, мірки для зерна і борошна, кінську збрую,
рублі, ціпи, інші господарські знаряддя.
Були тут і 16 ікон кінця XIX – початку XX століть, переважно з Щербанівки, Трипілля
і Красного. Цей своєрідний музей життя і побуту мого села був моїм духовним
і мистецьким Храмом-Раєм, де я працював і зберігав свої твори протягом тридцяти
років: 207 скульптур з кераміки, з дерева – 62, з каменю – 43, бронзи – 16.
Зберігалася в майстерні й колекція творів живопису і графіки українських художників.
Були там і рушники, сорочки, вишиті руками моєї мами і моїх односельців, які
зібрала моя донька Леся, художник-кераміст. У пожежі загинули і її твори: з
кераміки, живопису, графіки. Вогнем знищено майже всі мої оригінали і моделі
скульптур, а також форми, велику бібліотеку. Посеред майстерні стояло велике,
у три натури, погруддя отамана Зеленого, яке я підготував, щоб відлити із бронзи
і встановити у Трипіллі.
Загинула меморіальна дошка славному козацькому полковнику Северину Наливайку
та багато портретів відомих діячів української культури. Від них, як і від інструментів
та іншого майна, не залишилося і сліду.
Тут, у майстерні, народжувались збірки творів, присвячених трипільській, мезенській
культурам, кам'яній могилі Скіфії, козаччині, а також сучасній культурі. Я працював
винятково над історичною тематикою. Все це пішло з димом, в тому числі й портрети
Бориса Грінченка, Тараса Шевченка, Григорія Косинки, отамана Зеленого, Пилипа
Орлика, Артема Веделя, Максима Березовського, Вікентія Хвойки та інших. Згоріли
рукописи моїх творів, щоденники, фотокартки XIX – XX століття, інші матеріали.
Яничари-покидьки перетворили на згарище Храм мистецтва, який належав не тільки
мені, але й українській культурі.
Михайло ГОРЛОВИЙ, член Національної спілки художників України,
член Національної спілки письменників України
|
