27 грудня 2013 р. у бібліотеці Історичного клубу “Холодний Яр” у серії “Видатні українці” вийшла нова книжка Романа Коваля
У ній ідеться про першу в історії української культури шевченкіану, яку на початку ХХ століття створив Михайло Гаврилко. Протягом 20 років він увічнював Кобзаря в погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакетках, медальйонах, листівках та у слові. Шевченкіану Гаврилко творив у несприятливих умовах революційного підпілля, тюрем, еміграції, війни 1914 – 1918 рр. та російської окупації 1919 – 1920 років. “Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої в минувшину і не зневіреної в її величі” – цю думку історика мистецтва Миколи Голубця винесено в епіграф видання.
Імперці знищили значну частину робіт Гаврилка, а самого живцем спалили в топці локомотива на станції Полтава восени 1920 року. На його ім’я було накладене табу, тож не дивно, що про Гаврилка не знали історики, мистецтвознавці, скульптори, художники, професори, академіки, журналісти, державні діячі, земляки, лауреати Шевченківської премії. Понад століття ім’я видатного митця-воїна залишалося “широко невідомим” навіть у колах української інтелігенції.
У передмові до видання проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців зазначив: “Шевченкіана Михайла Гаврилка” – нова монографічна наукова розвідка Романа Коваля, відомого дослідника Української національно-визвольної боротьби XX століття, автора численних праць про важливі сторінки військової історії України. Тематично вона кореспондує з одним із фрагментів більшої книжки автора – “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, виданої 2011 року, що викликала значний суспільний резонанс та схвальну оцінку професійної наукової думки… Видання набуло самодостатньої змістовної конфігурації, з якою історичний і культуротворчий образ Михайла Гаврилка розкривається в усій поліфонії його почувань, поривів, алегоричних “моделювань” візії України у дзеркалі національного Пророка… Авторська методологія має адресний (щодо тематики) характер і дозволяє в адекватний спосіб розкрити унікальність постаті Михайла Гаврилка – і як широкоформатної індивідуальності, і як автора власної шевченкіани. Концепція організації великого джерельного ресурсу, наукові оцінки мистецьких творів, мова викладу, добір ілюстрацій підпорядковані загальній ідеї монографічного висвітлення теми, що сприятиме засвоєнню цього матеріалу новими поколіннями українців”.
У виданні вміщено також рецензії на працю Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” Ігоря Калинця, Емми Бабчук, Василя Шкляра, Романа Яціва. Саме цю книжку Асоціація українських письменників висунула на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка 2014 року.
Історичний клуб “Холодний Яр” |
