18 жовтня 1997 р. від нас пішов великий національний митець – народний
артист України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, красень-козак
Павло Громовенко.
Лише 10 років минуло, а пам’ять про нього вже згасає. В інтернеті,
наприклад, про Павла Громовенка – лише одна стаття на півтори сторінки.
За 10 років так і не вийшла книга спогадів про нього. На радіо перестали
звучати записи його радіопередач. Звідки ж молодому поколінню довідатися
про Павла Громовенка, який неймовірно багато зробив для пропаганди Шевченкового
слова? Понад 35 літ він ніс його на радіо, зі сцен театру ім. Івана Франка
та Національної філармонії, на вечорах Історичного клубу “Холодний Яр”.
І ось 9 жовтня в Київському міському будинку вчителя з ініціативи Історичного
клубу “Холодний Яр” відбувся вечір пам’яті видатного українця. Участь у
ньому взяло ціле гроно творців культури: народні артисти України Наталія
Лотоцька, Григорій Булах, заслужені артисти України Борис Лобода, Микола
Бабич, Світлана Горлова, Петро Бойко, бандуристи Павло Супрун та Неля Силенко.
Прочитали вірші, присвячені Павлові Громовенку, члени Національної спілки
письменників України Ольга Страшенко, Олег Князенко, Микола Ткач і Григорій
Булах. Вів вечір Роман Коваль. Він закликав тих, хто знав Павла Громовенка,
написати про нього спогади, опублікувати у періодичній пресі, розмістити
в Інтернеті.
Почули в той вечір учасники вшанування і золотий голос Павла Громовенка.
Того вечора він читав “Щоденник” Тараса Шевченка.
Пролунала на вечорі й телеграма кобзаря Володимира Горбатюка: “Ніби
вчора ми чули його живий голос, а вже десять років як він споглядає на
нас із вічності. Будьмо достойні його щирої любові до нас”. А народна артистка
України Ніна Василівна Гіляровська, яка не змогла прийти через хворобу,
просила передати таке: “Пашенька був дуже теплою, щирою і доброю людиною.
Актор – від Бога. А ще – мав золоті руки, робив камеї. Талановита людина
– талановита в усьому. Нехай вдячна пам’ять про нього не згасає”.
У залі можна було побачити багато діячів української культури: кобзарів
Богдана Островського, Тараса Силенка і Святослава Силенка, голову Національної
спілки бандуристів України Володимира Єсипка, заслуженого артиста України
Василя Обручова, письменника Василя Довжика, художницю Оксану Гордієць,
поетесу Надію Данилевську та багатьох інших достойників.
Дякуємо всім, хто прийшов вшанувати дорогу нам людину!
УПА: обличчя звитяги
Дізнатися правду про історію постання і боротьби Української повстанської
армії допомагає створена працівниками Центру досліджень Визвольного руху
унікальна фотовиставка “УПА: історія нескорених”, котра після резонансної
презентації в Києві широко експонувалася в Україні та за її межами. Експозиція
складається з 22 сучасних багерів, на яких розміщено понад 500 світлин
та документів ОУН, УПА, УГВР із науковими коментарями.
Виставку вже отримали українські громади США, Англії та Канади. В цих
країнах з історією УПА зможуть ознайомитись не лише українці, але й ті
мешканці, які про Україну та її Визвольні змагання практично нічого не
знають.
За сприяння Світового ювілейного комітету, створеного з ініціативи
ОУН, Центру національного відродження, ЦДВР, ряду обласних та районних
держадміністрацій та обласних рад, презентації виставки про УПА пройшли
з успіхом у Київській області, на Херсонщині, Сумщині, Волині, Чернігівщині,
Львівщині, Тернопільщині, Буковині, Прикарпатті, Рівненщині, Хмельниччині,
Вінниччині, Полтавщині.
Як на західній України, так і у східних та південних областях, інтерес
до фотовиставки значний. Для багатьох полтавчан, наприклад, було справжнім
відкриттям, що серед засновників ОУН – уродженець Котельви Юрій Артюшенко,
а керівник підпільного парламенту воюючої України – Кирило Осьмак теж з
Полтавщини, як і ціле гроно легендарних командирів УПА, наприклад Дмитро
Карпенко-“Яструб” і Петро Миколенко-“Байда”.
Жителі Херсону із зацікавленням почули, що рідний брат Степана Бандери
Богдан загинув від рук німецьких окупантів як керівник підпілля ОУН на
Херсонщині. Досі нічого не чули вони і про свого земляка професора Петра
Чуйка, одного з членів Української головної визвольної ради. Сумчани відкрили
для себе імена провідника ОУН на Сумщині Семена Сапуна і полковника Армії
УНР, одного з творців розвідки УПА Івана Литвиненка-“Євшана”. Взагалі,
діяльність підпілля ОУН і боївок УПА на територіях за Збручем ще мало досліджена,
втім, як і інформація про масову участь східняків у боротьбі ОУН-УПА.
Виглядає не лише доречним, але й необхідним, створення подібної експозиції
про загальнонародну війну проти московських окупантів у двадцятих роках
минулого століття на матеріалах Історичного клубу “Холодний Яр”.
Василь БЕРЕЗА |
