Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого,
прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв,
боїв славного Завойовника Батька Хмеля,
тріумфом і гуком гармат Революції,
радісним гомоном Софійських Дзвонів.
Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся,
бо Ти все життя моє, бо Ти все щастя моє.
Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць у понурі ранки,
принеси мені зойки катованих у льохах, і тюрмах, і на засланні,
щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць,
щоб сміло я йшов у бій,
так, як ішли Герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї;
щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх…
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму.
Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю, в серці замешкай моєму!
У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя
рости мене до ясних чинів.
У чинах тих хай знайду я смерть солодку, смерть у муках за Тебе.
І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі,
Відвічна Україно, могутня і соборна! |
