– Сину, а ти читав книгу Романа Коваля про отамана Зеленого? – запитала я свого Романа...
І ось книга в нас удома. Пару вечорів Роман провів з нею. Після нього читала я... За цим прийшло запрошення виступити на презентації книги в Боярському краєзнавчому музеї...
Під враженням від книги в нас виникло бажання відвідати місця, де відбуваються події, – Трипілля і Щербанівку. А це ж так близько від Боярки!
Щоб подорож була змістовною, потрібен провідник. Ним стала моя вчителька історії, людина-скарб, людина-енергія Валентина Борисівна Сизон.
Ми вирушили в напрямку Трипілля. Перша зупинка – село Щербанівка. Просте з виду село із занедбаними садибами. Але це село породило людей-велетів, чиїми звитягами пишаємося, – це воїни Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого.
Тут народився письменник (він же й козак отамана Зеленого) Григорій Косинка. Його праці треба читати. І знати, за що його розстріляли енкаведисти в 1934-му.
У Щербанівці народився скульптор і поет Михайло Горловий, родич і духовний нащадок Григорія Косинки. Роботи Горлового – це сила й енергія.
На в’їзді у село, край дороги, можна побачити ще велику його роботу – пам’ятник митрополиту Щербацькому. На іншому краю села Горловий спорудив меморіал курінному і всім щербанівцям – козакам отамана Зеленого.
Поруч, на Старому цвинтарі, – могила Панаса Пустового, козака отамана Зеленого. На могилі – дерев’яний хрест 1919 року. І меморіальний знак, який поставив Михайло Горловий. На цьому ж цвинтарі є й створений руками Михайла Горлового пам’ятник землякам – жертвам Голодомору. Московській владі конче потрібно було підкорити мешканців цього села. Тепер поруч своїх земляків спочиває сам Михайло Горловий... Усі пам’ятки і могили ми вшанували, поклали квіти і повисмикували бур’яни, де ті були.
Неподалік Щербанівки – Трипілля, а там Дівич-гора! А це вже містичне і сакральне місце.
Наступна наша зупинка в самому Трипіллі. На кручах величного Дніпра. Це місце описане у книзі “Таємниця отамана Зеленого”. Якщо читатимете, то там є епізод, як зеленівці змусили комсомольців стрибати з кручі у Дніпро. Тут досі стоїть монументальний пам’ятник комсомольцям, які прийшли ґвалтувати, грабувати і вбивати українців. Стоїть у центрі площі. Так, він декомунізований, уже з українською символікою. Але свідчтить про шану влади, яка його встановлювала, до людей, які вбивали і нищили, щоб підкорити. На задвірках цього комплексу стоїть і пам’ятник отаману Зеленому.
Як так?! Чому не демонтувати радянський пам’ятник і встановити величний пам’ятник Зеленому не на задвірках, а в центрі площі?! До слова, проєкт Горлового збережено...
Хочу, щоб мій син ріс в атмосфері й усвідомленні величі своєї нації.
З відчуттям поваги до людей, які її хоробро боронили.
Марія ЯКИМЧУК
|
