(28.08.1996, Вінниця – 2.06.2016, Донецька обл.)
“Якщо ви це читаєте, це означає, що мене вже немає в живих”, – так написав у своєму щоденнику доброволець 1-ї Окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор” Євген Костюк-“Шльоцик”.
Узимку 2013 – 2014 рр. Євген був дієвим учасником Революції гідности в Києві. Влітку 2014-го добровольцем вступив до батальйону УНСО. Пройшов курс військової підготовки у таборі УНСО. З грудня 2014 р. – учасник російсько-української війни, учасник боїв за с. Піски Ясинуватського району Донецької області.
“…Ранок. Сонце ще не зійшло, але над небом уже нависли свинцеві хмари, – читаємо його щоденник. – Наш блокпост розносять у хлам. Ти відходиш, щоб вийти з оточення. Спочатку біжиш, але шум і свист куль примушують тебе повзти по тому довбаному полі. Чуєш танковий обстріл, падаєш, втискаючись у суху землю. Снаряди пролітають вище – над тобою. Чуєш вибухи і повзеш далі. Ще два постріли і знову ти втискаєшся в землю, знову снаряди падають далі.
І знову два постріли. Пролетівши, перший вибухає десь далеко, а через мить – вибух прямо поряд. Німіє права нога, ти її не відчуваєш, її перекидає на ліву. Ти в страху, що тобі відірвало ногу, дивишся на неї, ворушиш нею. Все працює, але вона оніміла. Починаєш оглядати себе і бачиш велику рвану рану в біцепсі на лівій руці. Ще одна рана – в тазу з неї хлюпає кров. Ти шукаєш вихідний отвір, а його немає. Значить у тобі осколок. Лапаєш спину, а вона мокра, вся в крові. Так-сяк перев’язуєшся, зариваєш паспорт і нашивки в сиру землю. Знімаєш бронежилет, прикриваєшся ним і затискаєш у руці гранату. І дивишся у небо, а хмаринки свинцеві пролітають над твоєю головою. І ти вже уявляєш як янголи будуть підіймати тебе до небес.
Потім ти думаєш, що востаннє їв у своєму житті. І черговий вибух змушує тебе включитись у реальність. Шукаєш телефон. Зарядки лишилось мало, але ще можна подзвонити в першу чергу їй. Потім дзвониш своїм.
…На межі життя і смерті починаєш розуміти саму цінність речей і прожитого часу. А насправді помирати не страшно, страшно вижити. Батальйон ОУН, 2014 – 2015, Донбас, с. Піски, «Шльоцик»”.
У лютому 2016 р. Євген перейшов до лав 1-ї Окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор”, а 29 травня під час виконання бойового завдання поблизу шахти “Путилівська” (“Бутівка-Донецька”) унаслідок підриву на розтяжці дістав осколкові поранення голови. Його евакуювали до реанімаційного відділення клінічної лікарні ім. Мечникова у Дніпрі, де за його життя три дні боролися лікарі. До тями так і не прийшов...
У смутку залишив матір і сестру.
4 червня 2016 р. козака поховали на кладовищі с. Луки-Мелешківської на Вінниччині.
Посмертно нагороджений орденом “Народний Герой України”.
25 травня 2017 р. у Вінниці на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 11, де він навчався, відкрито меморіальну таблицю.
Орден “Народний Герой України” вручено рідним 14 вересня 2017 р. в Запоріжжі.
Вічна слава!
Підготував Роман КОВАЛЬ |
