Шановний Романе Миколайовичу! Мене полонили Ваші герої – Юрій Горліс-Горський, отаман Орлик, доблесні “подєбрадці”, Микола Аркас, Микола Міхновський, Петро Болбочан, жінки, що віддали свою юнь на відродження України.
Як багато цікавого я почерпнула для себе! Дізналася про матір Олександра Кіцери, який працював у Бібрці й лікував свого часу мене (часто хворіла на ангіну). Разом добиралися до станції Великі Глібовичі, звідки поїздом приїздили у Львів. Автобусного сполучення в 1950 – 1960-х зі Львовом ще не було.
Пам’ятаю, як красивий кучерявий юнак вів вечори в Будинку культури. Казав, що його дід родом із с. Любешки, тому він вибрав місце праці в Бібрці. Із с. Любешки походить також моя мати. Мій батько (1897 р. нар.) в Першу світову війну воював на Італійському фронті (про що свідчать світлини в домашньому архіві), а дід пана Олександра був у січових стрільцях – воював за Україну.
З книги “Жінки у Визвольній війні” дізналася, що Нуся Нєментовська, дочка бібрської учительки Уляни Кравченко (Юлії Шнайдер, яка вчителювала в 1881 – 1884 рр.), була сестрою милосердя разом з дочкою Івана Франка Ганною в Нойгаммері в Німеччині. Довідалася про трагічну долю її чоловіка – доктора Петра Ключка, катованого росіянами. Сталін, дізнавшись, що Петро Ключко – зять Івана Франка, наказав його відпустити, але життя покинуло змордоване тіло.
А яка велич подвигу Тіни Пекарчук, Людмили Бризгун, Олександри Соколовської! Кожна Ваша книга – це неоціненний скарб.
Очолити державу має добрий знавець історії отчого краю.
Марія СИДОРЕНКО
Бібрка, Львівщина |
