 Чеський воїн доброволець 49-го батальйону “Карпатська Січ” Томаш Томашевич Завазаль-“Спарта”. Спортсмен, великий воїн – професійний і хоробрий, герой України, батько 4-річного сина Себастьяна, порядна та ідейна людина.
З початку війни прибув в Україну, захопився єдністю нашого народу у протидії страшному агресору. Казав, що в Чехії кожен сам за себе. Тільки не знав тоді він, що Українці єднаються, лише стоячи на краю прірви...
“Спарта” відважно воює разом з рідним дядьком Петром у складі чеської боївки 2-ї штурмової сотні батальйону “Карпатська Січ”, тоді ще ДФТГ. Брав участь в обороні с. Вірнопілля та м. Барвінкового на ізюмському напрямку, у звільнені с. Дмитрівки, міст Ізюма та Лимана, штурмі стратегічного села Тернів та його східних посадок. За бездоганне виконання наказів, професіоналізм і героїзм Томаш Завазаль відзначений внутрішніми нагородами 2-ї штурмової сотні та батальйону та призначений старшим бойових чергувань на взводному опорному пункті. За понад рік на передовій дістав поранення і контузії, але швидко вертався в стрій.
Менш ніж за рік в окопах Томаш досконало вивчає українську мову і вільно нею говорить, вкраплюючи чеські слова, що ще більше підкреслює красу мов наших братніх народів. Розуміє всі накази українською та чітко віддає їх українцям, що надважливо в бою. У моменти коротких відпусток у мирних містах Томаш постійно конфліктує з москворотим бидлом, “уставшим от вайни”. Будучи іноземцем, розумів важливість поширення української мови серед мас.
Кохання Томаша й Анастасії заслуговує окремої уваги. Щире, чисте, взаємне, пристрасне, шалене. Легінь-чех і красуня українка. Їхні очі сяяли поруч. Томаш не встиг освідчитись нареченій, хоча вже спитав дозволу батьків Анастасії... Я вже давно не відчував нічого подібного і щиро радів за цю прекрасну пару.
Томаш захопився нашою історією та культурою, носив бойову вишиванку, планував отримати українське громадянство і створити родину.
Я вдячний долі, що нам вдалося разом відвідати Холодний Яр, зарядитись його енергією, вклонитися пам’ятнику Олегові Куцину, повеселитись на фестивалі Нескореної Нації та в славнозвісному чані на хуторі Буда. Дякую Богові за ці миті щастя, які ніколи не забуду...
Одного дня бойові шляхи Томаша і “Карпатської Січі” розійшлися. Мене досі мучить совість, що зробив недостатньо, щоб цей великий воїн таки залишився в нашому підрозділі. Якби можна було повернути час назад, зробив би більше. Та в житті не буває “якби”. Зрештою, історія все розставила по місцях. Томаш казав: “Руслане, я не знаю, де я буду далі воювати, але «Карпатська Січ» буде для мене сім’єю назавжди!” І ти знай, Томаше: твоє ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію нашого батальйону та героїчної звитяги Збройних сил України!
Томаш Завазаль загинув у пеклі земному в Авдіївці у складі 3-ї штурмової від мінометного обстрілу.
На останньому фото два великих воїни. Мужній, добрий, людяний командир Назар Підкович-“Кабан” та його найкращий солдат Томаш Завазаль-“Спарта”, шляхи яких розійшлися в земному житті. Тепер обидва козаки небесні. Вірю в те, що на небесах вони потиснуть руки і прикриватимуть нас ізгори...
“Якщо ви, панове, коли-небудь будете в тих умовах, у яких був я, то, бажаючи вам добра, раджу: бережіть розумних, освічених, здатних до роботи людей, у нас їх можна по пальцях перелічити. Не присікуйтеся до дрібниць. Не длубайтеся в минулому ваших підлеглих, якщо в цю хвилину вони цінні своєю працею. За цю пораду ви мені потім подякуєте” (Павло Скоропадський)
Вічна слава козакові Томашу!
Лети, брате, у Вальхалу, пекло ти вже бачив... Руслан АНДРІЙКО
На світлині – Томаш Завазаль і Руслан Андрійко 
|
