Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2021 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


У Другому зимовому поході


До 100-ліття Другого зимового походу

Яків Данилович Нестеренко народився 23 березня 1901 р. в с. Рудні, тепер Козелецького району Чернігівської області. 6 лютого 1919 р., маючи 17 років, добровільно вступив до лав Армії УНР. 1919 року поранений у бою біля ст. Жмеринка. Учасник Другого зимового походу. Він чотовий 6-го технічного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР (05.1922). Департамент політичної інформації МВС УНР документально засвідчив, що “громадянин У.Н.Р. Нестеренко Яків з боку політичного і морального є людиною певною”. Яків Нестеренко закінчив агрономічно-лісовий факультет Української господарської академії в Подєбрадах (22.04.1927). 1922 року у Подєбрадах він написав “Спогад” (1922) – про Другий зимовий похід, століття якого відзначаємо цього року в листопаді. Цей “Спогад” ліг в основу нарису Романа Коваля “Мрії і дійсність” із книги “Багряні жнива Української революції”. Ось його фрагмент: 
“Уже тиждень ішов відділ Української повстанської армії через Поділля, лишаючи на своєму шляху трупи. «Ми жорстокі, ми немилосердні, – повторював Яків, – у нас немає полону». Нерви притупилися остаточно. Ось зловили ватажка карного відділу. Матрос. Великий, молодий, вродливий. Цілує портрет нареченої. І спокійно стає під кулі. Знову смерть... Розстріляли трьох червоноармійців, які стерегли ліс. Селяни, що рубали дерева, із жахом дивилися на розправу.
– Хто ви?! – несміливо запитав молодший.
– Бандіти-петлюровці, – почув саркастичну відповідь.
Дядько, поспішно оглянувшись, повідомив, що в село до батьків приїхала з Радомишля чекістка.
І ось уже п’ятеро верхових з більшовицькими зірками їдуть із дядьком у село...
За півгодини її привели. «Молода, жидівочка, гарна. Тільки очі якісь нелюдські, дивляться вбік». Питає:
– Што вам, таваріщ камандір, нужна?
Підполковник розпитує в неї про «бандітів». Чекістка спокійно і самовпевнено відповідає:
– Іх тут уже нєту...
Їй кажуть, що вона помиляється, що «ми – ті самі бандіти».
Не вірить, сміється... Та ось усмішку змінює жахлива гримаса – нарешті втямила, що її не розігрують. «Кидається на коліна, обіцяє золото, пропонує своє тіло, аби тільки жити...» 
Її повісили при дорозі. Від землі підтягували поволі. Вже мертвій почепили на груди записку: «Така доля чекає вас усіх».
Перші бої з великими відділами червоних настрою не підняли. Як затравлені звірі, мусили ховатися в лісах... Ось зловили «великого як дуб кацапа». Останні метри він пройшов у самій білизні. Снігу було по коліна. Лютував мороз. Несподівано багнет вп’явся йому в груди. Яків був серед тих чотирьох, які добивали кацапа багнетами «як скотину». Два, три удари, чотири, п’ять... Червоний не витримав:
– Давольно с мєня, таваріщі... Хватіт...
За одинадцятим ударом він затих. 
«Ні, я вже не людина, – думав Яків. – Я стратив все людське...»
Живі намагалися здолати нелюдські муки. Холод, рвані сорочки, розідрані шинелі, ноги в ганчірках. А довкола безмежний сніг... А за пазухою лише шматок замерзлого хліба і десяток набоїв... Голод і на кожному кроці смерть...”
Яків Нестеренко – батько видатного хокеїста НХЛ Еріка Нестеренка, володаря Кубка Стенлі (1961). Ось такі повороти долі.
Батько став свідком тріумфу сина. Чотовий Армії УНР Яків Нестеренко помер 12 червня 1972 р. в Канаді. Вічна слава!

Роман КОВАЛЬ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) 260 грн.
  Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (Калуш) – 300 грн.
  Олександр РОМАЩЕНКО (дід Карбала, с. Цвітна, Кропивниччина) – 600 грн.
  Український конгресовий комітет Америки (відділ на Лонг Айленд) – 500 ам.  дол.




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ