Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2020 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Щоби зрозуміти українську історію, її потрібно знати


Щоби зрозуміти українську  історію, її потрібно знати

19 травня 1938 р. мого діда Леонтія Никифоровича Голуба, 1894 р. н., господаря та хлібороба з діда-прадіда, червона Москва позбавила життя.
Ось коротенький опис його життя… На початку 1915 р. двадцятирічного Леонтія забрали до царської армії. Поїхав у чужі краї, залишивши вдома маленьку донечку та вагітну дружину. Через тяжку контузію потрапив до австрійського полону. Пробув у ньому майже чотири роки, працюючи на “казенних роботах в Альпійських горах”. В Австро-Угорщині Леонтій побачив високий рівень європейського життя…
Повернувшись на початку 1919 р. в рідну Зелену Діброву Козачанської волості Звенигородського повіту (пізніше Вільшанського р-ну Київської обл.), він із жадібністю взявся хазяйнувати на своїй земельці, яка йому дісталась у спадок від батька. Через 10 р. хазяйнування на своїх 5 га орної землі Леонтій мав пару коней та пару корівчин, кінну молотарку, жатку-самоскидку, крупорушку та невелику бакалійну крамничку. Роботи було багато, тож наймав односельців.
За роки важкої праці поставив нову хату в центрі села, покрив її цинковим залізом, збудував сарай, комору, клуню. Хату спорудив велику – щоб не тісно було великій родині, адже за 5 р. після повернення з полону в сім’ї Леонтія та Ївги народилося ще четверо діток. Здавалося, жити б тепер та діток ростити.
Але не пощастило нашому дідусеві, як і мільйонам інших українців. У 1931 р. його господарство “розкуркулили”, забрали нову хату, вигнавши без жалю на вулицю хазяїв та їхніх шестеро малолітніх дітей. Для уникнення висилки до Сибіру Леонтій втік з родиною у Воронезьку область до далекої рідні. А вдома якраз розпочинався страшний голод 1932 – 1933 років. Хоч і вижили, але сьорбнули лиха на Воронежчині мої рідні...
Не прижилися вони в нових краях. 1935-го Леонтія із сім’єю примусово виселили назад, у напівпусте після Голодомору село. Поселився в нічийній уже хатині на в’їзді в село з боку с. Товста, бо у власноруч збудованому будинку розмістилася місцева сільрада.
Щоб хоч якось годувати сім’ю, пішов працювати в колгосп ім. Петровського. Працював три роки на рядових роботах, аж поки соввласть не згадала йому “куркульського минулого”.
25 лютого 1938 р. його заарештували за ст. 54-10 та 54-11 КК УРСР (участь у “воєнно-націоналістичній організації” і “контрреволюційну агітацію”). Згадали йому і брата дружини, Андрія Пилиповича Цьопу (1897 р. н.) , який “вчаствував у банді Гризло”. “Доброзичливці” засвідчували, що Андрій Цьопа часто з козаками навідувався на подвір’я сестри Ївги та Леонтія Голуба та отримував від них продуктову допомогу.
Сільські активісти Зосим Завгородній та Максим Заболотний у доносах стверджували, що Леонтій постійно наголошував перед односельцями: “Я чотири роки перебував у німецькому полоні, але до мене там у сто раз було краще ставлення, як зараз при совітах, я не голодував так, як зараз голодують мої шестеро діток! У мене відібрали все господарство і тепер же мене й звинувачують у всіх гріхах та неприхильності до радвлади”.
Цинізму Москви справді не було меж! Забрали в людини все нажите нелегкою працею, викинули разом з дітьми на вулицю та ще й звинуватили у “бродячому житті”! А ще став він “ворогом народу”!
В’язнів зі Звенигородщини доправляли до Уманського райвідділу НКВД, яким керував Соломон Ісайович Борисов-Лендерман. У кімнаті № 21 у нижній частині приміщення Уманського райвідділу НКВС здійснювали масові допити із застосуванням погроз та катувань. Для розстрілів пристосували підвал на території господарського двору Уманського райвідділу НКВС, який складався з трьох приміщень. Убивали й у приміщенні колишньої взуттєвої майстерні.
З метою обманути арештантів перед розстрілом їм видавали 10 крб, мовляв, вони відбувають на етап і ці гроші в дорозі знадобляться. Після цього приречених по одному заводили в підвал і безжально розстрілювали. Тіла вивозили на трьох автомобілях на старий Міщанський цвинтар, скидали у великі ями і закопували без сліду.
Леонтія Никифоровича Голуба розстріляли в уманській тюрмі 19 травня 1938 року.
Лиш цього року завдяки нашим із сестрою зусиллям дідусь має свою, хоч і символічну, могилку в м. Ватутіному, біля своєї дружини Ївги, яка так і не дочекалась господаря додому. До самої смерті вона нічого не знала про долю чоловіка та сама ростила діток… Дві пригорщі землі, набрані мною біля напівзруйнованої  хатини, де понад два століття в мальовничому селі Зелена Діброва проживали хлібороби-українці з мирним  прізвищем Голуб, нехай принесуть остаточний спочинок стражденній душі діда Леонтія.

Олег ГОЛУБ
Село Козацьке, Звенигородщина
На світлині – Ївга та Леонтій Голуб з дочкою Тетяною, 1914 р. нар.

  



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ