Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2019 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


“Серед снігів” замовчування


16 квітня 2019 р. у Львові помер історик-борець Валентин Мороз. У добу СССР його називали символом української національної ідентичності. У часи Самостійної України замовчували, бо він… національний мислитель, а такі не потрібні, коли офіційний курс узято на розмивання національної ідентичності

Валентина Мороза вважаю своїм учителем. Його праці та лекції з історії доби УНР були для мене формотворчими.
Пропоную увазі читача “НН” рецензію на “Есеї, листи й документи” Валентина Мороза (“Сучасність”, 1975). Її написав та опублікував 1995 року.
«Філософські роздуми Валентина Мороза занотовані наприкінці 1960-х та на початку 1970-х років. У той час найвищим виявом національної свідомості вважа­лися антисовєтизм та комуністичне дисидентство, які мали протирежимний характер. А отже, борцями, героями вва­жалися люди, які насмілилися у вузькому колі говорити про порушення “ленінських норм” та “соціалістичної законності” (читай – імперських законів). І цих людей, що стиха мріяли про “соціалізм із людським обличчям”, про дотримання “ленін­ської національної політики”, що толерантно (і часто лише на вухо) критикували порушення прав “радянської людини”, Москва чомусь намагалася виставити злочинцями. Нині [у 1990-ті] з дисидентів ліплять образ національних героїв – для того, очевидно, щоб ми не знали своїх справжніх героїв, які можуть привести наш народ до національної перемоги.
Рівень національної свідомості українських дисидентів був невисокий – вони зациклилися на критиці “деяких негативних суспільних явищ” і за деревами не бачили лісу. Їм і на гадку не спадало, що їхній народ по­неволений іншим, російським народом. І саме в цьому причина всіх “викривлень” і “по­рушень”! Скажемо прямо: чи­мало шістдесятників сіли у в’язницю ні за що – ніякої бо­ротьби вони взагалі не вели. Ну, сказали зайве слово у вузькому товаристві друзів, серед яких виявився сексот, або да­ли почитати іншому працю Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”… Сили, не зацікав­лені в побудові української України, саме їх пропонують нам у герої. Маючи патріотичний імідж, діячі-комашки напере­додні виборів мчать у Галичину, і добрі, душевні, патріотичні галичани обирають їх до Вер­ховної Ради – і ми досі не маємо на­ціональної опозиції.
Валентин Мороз був ув’язнений за ді­ло – за український націона­лізм. На суді себе винним не визнав, пощади не просив, з погордою і знева­гою ставився до тих, хто просив простити. [На думку Василя Овсієнка, причиною повторного арешту Валентина Мороза в 1970 р. було те, що Мороз на той час став “найвизначнішим представником інтегрального націоналізму… з його філософським волюнтаризмом, обстоюванням чистоти національного ідеалу будь-якою ціною, культом сильної особистості і пасіонарністю”].
Валентин Мороз гідно пройшов довгі роки тю­рем, карцерів, таборів. Він – ідейна людина, слова і діла в нього не роз­ходяться. Серед політв’язнів він вирізнявся ви­сокою національною свідо­містю, інтелектуальною пере­вагою, принциповістю. Мороз творив національними категоріями. А більшість шістдесятників мис­лили, на жаль, примітивно. Якби ж не порушувалися закони СССР, як­би дотримувались “ленінські норми” і Декларація прав лю­дини (які протилежні понят­тя!), вони і не протестували б проти російської тюрми народів.
Валентин Мороз теж викривав порушення прав лю­дини, але ця тема в нього звучала як порушення прав ук­раїнської людини. Головним по­няттям для нього було наці­ональне, і він його ставив пере­конливо, ясно, однозначно, без вибачень чи запобігань перед ворогам! “Маємо силу-силенну людей, – писав Валентин Мороз у люто­му 1970 р., – які, ска­завши добре слово про Україну, негайно роблять три ре­веранси в бік Росії”. І ніби про себе додавав: “Україна спрагла за такими, що ні від чого не відрікаються і ні перед ким не виправдовуються” (“Серед снігів”).
Читаєш есе “Серед снігів”, читаєш прис­кіпливо (з висоти 1995 р. написане в 1970-му легко судити!), вишукуєш якісь огріхи, які б могли під­твердити ідейну неоформле­ність шістдесятника Вален­тина Мороза, і не знаходиш! Навпаки, відшукуєш фрагменти (наприклад, психологічні харак­теристики дійових персон тих років) і переконуєшся в ге­ніальності автора.
Велике значення для нас має історичний оптимізм Ва­лентина Мороза. Його роздуми про українську живучість і обов’язкове випростання нашо­го народу переконливіші, ніж не завжди аргументо­ваний оптимізм Юрія Липи. Стати песимістом на згарищі легко. А Валентин Мороз не згідний, що стоїть серед руїни! І до­водить, що це не так. І ти почи­наєш вірити, і віра додає сил! Я усвідомлюю, що моє добре слово про Валентина Мороза не сподобається тим, хто “теж сидів”, хто “теж націона­ліст”. Вони поруч із Мо­розом мали вигляд банальних пішаків…
Уточнюю для друзів: я ні­кого не засуджую. Напевно, доб­ре, що шістдесятники були. Але не треба героїв закривали купою тих, хто й досі не бачить форму­ли зла і формули визволення.
Шістдесятники були ковтком повітря. Але це було не вільне повітря карпатсь­ких гір, де жили і боролися вояки УПА, а тепле повітря кухні, де скаржилися на долю укра­їнські радянські інтелігенти.
Прикладом стали одиниці. І ми повинні знати, хто є хто. Ми по­винні знати ціну тим, хто серед нас. Ціну Валентину Морозу і ціну [його антиподові] Дмитрові Павличку, який оспівував “кремлівські зорі”. Ми повинні нарешті зрозуміти: серед нас жи­ве великий український мисли­тель Валентин Мороз!
Офіційний Київ і далі за­мовчує Валентина Мороза. Го­лова державного телерадіокомітету України Зиновій Кулик ігнорує офіційні звернення пар­тій і громадських організацій дати можливість Валентину Морозу на державному кана­лі радіо чи телебачення про­читати курс лекцій з історії Ук­раїни. Зухвале мовчання З. Ку­лика свідчить про його низький національний та культурний рівень. Він пови­нен би ухопитися за таке уні­кальне явище, як Валентин Мороз. Але Кулик є кулик, він хвалить лише те болото, з якого году­ється. Кулик знає, що Валентин Мороз скаже таке, що не влізе у вузькі ре­жимні рамки, і за це йому, слух­няному та обережному Кули­кові, можуть дати по дупі, зні­муть премію, не пустять знову за державний раху­нок до США чи Канади. І він тиражує в ефірі дебільних ко­муністів і обережних у слові дисидентів-шістдесятників, які в національному питанні або темні, або вдають із себе тем­них, які не скажуть про національне поневолення українського народу.
На жаль, Україна сьогодні не знає Валентина Моро­за. Про нього чули лише га­личани (і навіть трохи чита­ли). Знає про нього прошарок національної інтелі­генції. Знають деякі політики. Знає українська діаспора. І все.
А офі­ційний Київ ганебно замовчує діяльність великого сина України, видатного українського мислителя.
Невже Валентину Морозу треба померти, щоб про нього заговорили як про національного героя?!»

Роман КОВАЛЬ
Київ, 1995 р.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ