| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Повернення із забуття |
Від самого початку населення Полтавщини в переважній більшості не підтримувало більшовиків. Під час виборів до Всеросійських установчих зборів на Полтавщині не було обрано жодного більшовицького кандидата. Редагована Оленою Плічкою гадяцька газета “Рідний край” писала, що більшовики встановили “неволю більше, ніж найстрашніші московські царі”.
Боротьба селян проти “соввласті” була масовою. У липні 1920 р. більшовицькі керівники Гадяцького повіту в телеграмі до Полтави повідомляли, що повстанці мають 3000 озброєних осіб і сили їхні “безперервно збільшуються”, “половина повіту” під їхньою владою, “а в іншій її половині Радянській владі також не співчувають. Радянської влади в повіті немає”.
Щоб не втратити Україну, Росія кинула проти селян великі військові сили. Так, на містечко Лютеньку, “столицю” отамана Левонтія Христового, Москва направила 185-ту бригаду ВНУС. За підтримки інших підрозділів більшовики атакували містечко з усіх боків. По хатах стріляли з гармат… Розправа була жорстокою. Того дня, 17 серпня 1920 р., росіяни спалили містечко. Згоріло 1100 хат. “Лютенька сожжена”, – хвалилися карателі. Всіх, хто потрапляв того дня до рук ворога, розстрілювали на місці або живцем кидали в палаючі садиби.
Багато повстанців знайшли свій останній спокій у безіменних могилах. Серед них командир комендантської сотні Варсинофій Любарець, командири сотень Василь Ластовина та Пилип Масюта, брат отамана Микола Христовий, командир кавалерійської сотні, махнівець Сергій Кириченко та сотні інших борців.
4 грудня 1920 р. на межі Зіньківського та Гадяцького повітів, біля маленького хутірця в нерівному бою з більшовицькими карателями загинула залога загону Левонтія Христового. Після того як у повстанців закінчилися набої, їх порубали шаблями. Ось прізвища загиблих:Іван Постоєнко, Макар Сіроштан, Іван Мильченко, Тимофій Мильченко, Степан Патенко, Олександр Назаренко. Їх поховали над Феньковою балкою.
У серпні “Незборима нація” опублікувала про цю трагедіюї спомин Дмитра Нитченка.
Пройшло майже 100 років. Маленького хутірця давно не стало, а могила загубилася у високих травах. І ось 19 жовтня 2018 р. прах героїв було перепоховано.
За підтримки підприємця Володимира Чорнобривця та колективу місцевої школи волонтери Микола Міщенко, Володимир Перетятько, Анатолій Козик, Сергій Маслов, Анатолій Ярмоленко облаштували місце спочинку героїв біля пам’ятного знаку повсталим селянам отамана Левонтія Христового в меморіальному кутку Безвіднянського лісу. Ієрей Лютенської Свято-Успенської церкви о. Василь Лило відправив панахиду, а над могилою здійнявся козацький хрест – знак невмирущої пам’яті борцям за незалежність України.
Вічна слава хоробрим землякам нашим!
Іван ЧАЙКА,
почесний краєзнавець України
Полтавщина |
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
