Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Слава козакам “Карпатської Січі”!


Слава  козакам “Карпатської Січі”! У колонній залі Київради відбулися урочисті збори з нагоди 3-ї річниці створення ОДЧ “Карпатська Січ”. Не було жодної телекамери, окрім свободівської. Свято українського духу не показав жоден телеканал, не висвітлило його й Українське радіо.
 
На початку згадали загиблих побратимів – Олександра Чирцова, Олександра Єрмакова, Леоніда Москотіна, Олега Костюка, Данила Касьяненка, Олега Габорака, Ігоря Канакова, Мирослава Мислу, Юрія Васильєва, Георгія Хвічія, Ігоря Червонного, Євгена Голіка, Романа Напрягла та Володимира Стаюру.
“Наше зібрання не є святковим, – так почав виступ командир ОДЧ “Карпатська Січ” Олег Куцин. – Війна продовжується, а свято для воїна ? це перемога над ворогом. Ми зібралися, щоб підсумувати пройдене, вшанувати загиблих, нагородити достойних і обговорити плани продовження боротьби. Кожен з нас знайшов своє місце у цій боротьбі: хтось далі зі зброєю в руках, хтось як волонтер, інші беруть участь у війні з Росією на інформаційному, культурному, політичному, економічному фронтах”.
Олег Куцин зачитав наказ про вручення нагород “Карпатської Січі” ? медалі Михайла Колодзінського, Хреста “Карпатської Січі”, відзнаки учасника “Карпатської Січі” та срібного перстеня “Карпатської Січі”. 24 бійця отримали відзнаки за підписом заступника голови РНБО генерал-полковника Михайла Коваля.
Було продемонстровано фільм Ростислава Мартинюка, присвячений історії створення і боротьби “Карпатської Січі”. У стрічці використано й кадри Михайла Іллєнка, який неодноразово відвідував “Карпатську Січ” на бойових позиціях та фільмував бійців. Ось короткий виклад фільму: виходи на бойові чергування разом із бійцями регулярної армії вояки “Карпатської Січі” почали влітку 2014 р., в жовтні виїхали у Піски, а у грудні – в Донецький аеропорт. У травні 2015 р. “Карпатська Січ” легалізується у складі 93-ї бригади ЗСУ й утримує позиції вздовж злітної смуги від Пісків до метеостанції. Рота “Карпатської Січі” утримувала позиції, за які перед тим відповідав батальйон ЗСУ. “Карпатська Січ” утримувала також позиції на Луганщині біля селища Кримського. Січовики брали участь в операціях на Світлодарській дузі, зачистці Мар’їнки та інших операціях.
Зважаючи на велику кількість охочих перейти на службу в “Карпатську Січ”, комбриг-93 доручив на основі роти “Карпатської Січі” формувати батальйон. Однак 12 квітня 2016 р. керівництво Міноборони та адміністрації Президента ухвалили політичне рішення розформувати бойовий підрозділ. Попри це ганебне рішення, частина бійців продовжила службу у складі 93-ї бригади. За рік “Карпатська Січ” виховала 15 офіцерів, не тільки утримувала небезпечну ділянку фронту, а й мотивувала сусідні підрозділи.
На конференції виступив заступник командира роти “Карпатська Січ” Юрій Черкашин-“Чорнота”. “У нас позаду ? важка дорога, сповнена труднощів та успіхів, перемог і важких втрат, – сказав він. – Наш спільний шлях не закінчився. Боротьба триває і на фронті, і в тилу. Попереду ще немало історичних викликів, подолання яких вимагатиме від нас мобілізації всіх наших зусиль. Наші вороги не облишили своїх намірів знищити нашу Батьківщину. Сьогоднішня “тиша” є лише затишшям перед великою бурею. І в цій бурі ми повинні показати всім, чого вартує меч “Карпатської Січі”. Ворог ще не раз здригнеться від самої думки про нас”.
Конференцію привітали Ксенія Лоскот (вдова Героя України Євгена Лоскота), Олег Тягнибок, Юрій Сиротюк, Володимир В’ятрович та Роман Коваль, який зокрема сказав: “Вогонь запеклих не пече, – так вважав Тарас Шевченко. Саме про таких, синів своїх, гайдамаків, з любов’ю писав він. У цій залі сидять люди, на пришестя яких він сподівався. Не дисиденти, воїни. Люди, які розуміють, що ворог залишається ворогом – попри умовляння його бути людяним. Творцем “Карпатській Січі” і її командиром став свідомий українець, який дбав про своїх козаків, був поруч з ними на передовій. Олег Куцин ніколи не мав ілюзій щодо росіян, а на фронті показав, що не мав до них жалю. Москва помітила це. І почала проти нього заочне кримінальне переслідування. З одного боку це почесно, з другого – смішно: російський Люципер намагається у суді відстояти справедливість. Бо щиро вважає, що вбивати має право лише він… Історичний клуб “Холодний Яр” щиро вітає “Карпатську Січ” із трирічним ювілеєм. Бажаємо вам довгих літ в Самостійній Україні, за яку полягли покоління найкращих. Щоб не знецінити їхню жертву, мусите все зробити, щоб панувати у своїй сторонці, в Україні”.
Січовиків вшанували вояки інших збройних формувань, з якими разом тримали лінію фронту, а також медики, волонтери і бійці “Легіону Свободи”. Співали Сергій Василюк, Святослав Бойко і Тарас Силенко. Орест Рись (друг “Залізняк”) виконав пісню про Мирослава Мислу. Читав вірші Юрій Руф.
Серед гостей конференції був і поет Павло Вольвач. Ось як він прокоментував подію на своїй сторінці у ФБ: “За великим рахунком, в України немає нічого кращого, ніж отакі люди. Зрозуміло, що вони мають бути у фокусі загальної уваги. І зрозуміло ж, що жодної камери від жодного телебачення (крім, власне, “свободівської”) в заповненій ущерть залі не промайнуло. Але формула, “якщо про подію не показали на ТБ, отже, її не було”, тут не спрацьовує. Все навпаки. Немає нічого, крім отаких людей. Вони найважливіші”.
Слава козакам “Карпатської Січі”!

 

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

  



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) і Світлані МИРОНЧАК (Вовковинці)
Щиро подяка за пожертву  на пам'ятник Петрові Болбочану
  Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш), 100 грн.



03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ