Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Андрій Олександрович Кизило-“Орел”


Андрій Олександрович  Кизило-“Орел”(2.05.1993, м. Умань Черкаської обл. – 29.01.2017, промзона м. Авдіївки Донецької обл.)

 

Капітанові Андрію Кизилу вже не виповниться 24 роки…
Закінчивши 9 класів Уманської гімназії № 2, вступив до військового ліцею ім. Богуна в Києві, а згодом і до Львівської академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного.
Андрій з дитинства мріяв стати військовим – як його дідусь і батько. Й до своєї мети крокував наполегливо. Став командиром роти у 21 рік (у 2015-му визнаний найкращим ротним у секторі “М”).
Захоплювався спортом, особливо “Гонкою націй” (вражаючі забіги з перешкодами, спрямовані на фізичне та духовне вдосконалення людини), мріяв вибороти всі нагороди в цьому виді спорту.
Після закінчення академії Андрія доправили до Білої Церкви, а після початку війни, вже з липня 2014-го він – на фронті. Пройшов багато пекельних місць Донбасу, брав участь у боях поблизу Петровського та Нової Ласпи, півтора року тримав оборону в полях біля Волновахи, потім – Яворівський полігон і останній шлях назустріч смерті – до Авдіївки.
Андрій був веселий, добрий, справедливий. Завжди досягав поставленої мети, в навчанні був кращим із кращих, його поважали військові побратими, пишалися ним.
Заступник командира 1-го механізованого батальйону 72-ї Окремої механізованої бригади Андрій Кизило загинув внаслідок осколкового ураження під час атаки ворога на наші позиції.
1 лютого з героєм попрощалися на Майдані в Києві, а 2 лютого поховали в рідній Умані.
Андрій залишив у смутку дружину та 8-місячного сина.
Запаліть свічку на підвіконні. І нехай на Вашій вулиці ця свічка буде єдиною серед байдужих вікон інших квартир, але поки світиться Ваша свічка, поки жевріють вуглинки – багаття не помре.

Ян ОСОКА

Від редакції
Як жаль! 31 січня Андрія показували по телебаченню: великі сині очі, щирий, відкритий, жартівливий, приязний. Капітан у 23 роки! Мав велике майбутнє, але московська куля все перекреслила. Смерть московським окупантам! Вічна слава полеглим!

  


Валерій МАРТИШКО, поет, волонтер, член Історичного клубу “Холодний Яр”
Авдіївський вальс (музика, слова і виконання Валерія Мартишка)
На пам’ять про Андрія КИЗИЛА-“ОРЛА”
та його побратимів, які загинули в боях під Авдіївкою
https://drive.google.com/open?id=0B117Kg3EDr5hUzl4Q0NZNHNhbGc

Авдіївський вальс

На пам’ять про Андрія Кизила-“Орла”
та його побратимів, які загинули в боях під Авдіївкою

Авдіївський вальс – танець смерті, з якого нас винесли Бог і відвага,
Авдіївський вальс – жаль, найкращі пішли вже у вічність небес,
Чорніла земля – йшла у наступ на ворога Чорна бригада,
Авдіївський вальс – це наш біль, наша пам’ять і честь.

Авдіївський вальс – не дамо ворогам мою Україну топтати,
Авдіївський вальс – ватним трупом засіяна рідна земля,
За Андрія “Орла” тепер на позиції б’ються орлята.
Авдіївський вальс – слава тим, хто загинув на рідних полях.

Авдіївський вальс – ми залишили страх назавжди в окопах ворожих,
Авдіївський вальс – і сильнішими вийшли, бо ми все до кінця віддали.
Правда завжди за нами, і в цій бійні нам Бог допоможе,
Авдіївський вальс – перемога, надія і сни.

Авдіївський вальс – а думки полетіли птахами до рідної хати,
Авдіївський вальс – нашу ненависть люту не зупинить.
Це наша земля, і за неї ми будем до смерті стояти,
Авдіївський вальс – свята помста і відчаю мить.
Авдіївський вальс …

Валерій МАРТИШКО, “Незборима нація”
23 лютого 2017 р.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) і Світлані МИРОНЧАК (Вовковинці)
Щиро подяка за пожертву  на пам'ятник Петрові Болбочану
  Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш), 100 грн.



03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ