Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Січневий календар


БОНДАРЕНКО Микола Степанович (1896, с. Цибулеве, тепер Знам’янського р-ну Кіровоградської обл. – 3.01.1921). Чорноліський отаман (Кібець, Кобчик, 1920 – 1921).
Відзначався надзвичайною сміливістю, винахідливістю та організаційним талантом. Завжди діяв у першій лінії. Уславився вмілими засідками та несподіваними нальотами на більшовицькі гарнізони. Загинув у бою. Похований у с. Надлак, нині Новоархангельського р-ну Кіровоградської обл.

ЛИТВИНЕНКО (МОРОЗЕНКО, ЄВШАН, СОЛОНЧАК Данило) Іван Данилович (4.01.1891, с. Хоружівка, тепер Недригайлівського р-ну Сумської обл. – 1947, Київ). Командир 2-го Збірного запорозького кінного полку (01.1920), 2-ї бригади 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР (16.06.1920), начальник розвідувального відділу Військового штабу УПА-Північ (1943); полковник Армії УНР (1920).
Учасник Першого зимового походу Армії УНР. Лицар ордена Залізного хреста. Вів розвідувальну роботу проти СССР на користь уряду УНР і Польського генерального штабу (1924 – 1935). 12 грудня 1946 р. засуджений до розстрілу.

АЛМАЗІВ (АЛМАЗОВ) Олекса Дмитрович (6.01.1886, Херсон – 13.12.1936, Луцьк). Командир Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР (з 8.12.1918), голова Комітету допомоги голодуючим в Україні, 1-й заст. голови Товариства ім. Лесі Українки; генерал-хорунжий Армії УНР. 
Учасник визвольного походу Петра Болбочана на Крим (у складі полку ім. Костя Гордієнка) та Першого зимового походу. Частина Алмазова практично не знала поразок.
Закінчив інженерний факультет УГА в Подєбрадах (1930).
Лицар Залізного хреста і Хреста Симона Петлюри.

ЄМЕЦЬ Василь Костьович (15.12.1890, с. Жабарівка, тепер смт Шарівка Богодухівського р-ну Харківської обл. – 6.01.1982, США). Бандурист, учасник Визвольних змагань у складі куреня військового міністерства УНР (01.1918 та полку ім. Гетьмана Петра Дорошенка 1-ї Синьої дивізії (03 – 04.1918).
Організатор Першої державної капели бандуристів та Другої капели бандуристів.
Борис Монкевич писав про нього: “Василь Ємець в рядах Української Армії з бандурою кріпить її дух, сталить її волю до перемоги, загоює її рани бальзамом цілющої пісні”.

ОБІДНИЙ Михайло Юрійович (1889, м. Миргород – 7.01.1938, м. Мукачеве). Етнограф, поет, сотник Армії УНР.
До 1910 року вчителював на Кубані. Творець Музею Підкарпатської Руси в Мукачеві. Автор збірок поезій “Під сяйвом волі” (1917), “Нерозцвілі ранки” (1923) та ін.
Похований на цвинтарі в Мукачевому.

ГАРЯЧИЙ (ГОРЯЧИЙ) Павло Павлович (13.01.1893, с. Буда-Горобіївська, тепер Черкаської обл. – 23.02.1943, м. Кременець, тепер Тернопільська обл.). Командир 1-ї сотні 1-го кінного Гайдамацького партизанського куреня ім. Я. Кармелюка (01.1918 – 02.1919), командир кінної сотні 24-го Богунівського полку, викладач лісництва Білокриницької школи (1942 – 1943); сотник Армії УНР.
Розстріляний німцями.

ГОРОДЯНИН (ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ) Юрій Юрійович (14.01.1898, с. Демидівка, тепер Решетилівського р-ну Полтавської обл. – 27.09.1946, м. Новий Ульм, Німеччина). Старшина 2-го Запорозького (збірного) полку 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР (1919 – поч. 1920), осавул отамана 1-го (основного) куреня полку гайдамаків Холодного Яру, поручник Армії УНР.
Учасник Першого зимового походу. Лицар хреста Симона Петлюри.

УГРИН-БЕЗГРІШНИЙ Микола (18.12.1883, с. Куп’ятичі Перемишльського пов., тепер Польща – 19.01.1960, м. Новий Ульм, Зах. Німеччина). Співредактор місячника “Вісник Пресової Кватири У.С.С.” (05.1916), комісар шкільництва ЗУНР у Косівському повіті (поч. 1919), редактор видавництва “Довбуш” і журналу-тижневика “Чорногора”, голова Рогатинської повітової “Просвіти” та Рогатинського повітового осередку УВО (1920-ті), викладач Рогатинської учительської семінарії (1941 – 1943), головний редактор і видавець газети “Рогатинське слово” (07.1941 – 12.1941), член Військової управи дивізії “Галичина” (1944); підстаршина УСС, сотник УГА, сотник дивізії “Галичина”.
1919 року намагався підняти на Покутті повстання проти румунських окупантів, але був арештований. Карався у Бухарестській тюрмі. Вийшовши на волю, співпрацював з урядовими чинниками УНР, які перебували у Станіславі (1919). Учасник наступу українських армій на Київ улітку 1919 року. Якийсь час був у загоні отамана Якова Шепеля та 6-й Січовій стрілецькій дивізії (1920). 1920 року арештований поляками і кинутий у Бережанську тюрму. Повернувшись до Рогатина, викладав у гімназії українську, латинську, німецьку та польську мови. Редагував часописи “Рогатинець” та “Самопал”, гумористично-сатиричний журнал “Око”.
Учасник битви під Бродами. Син воював в УПА (пропав безвісти). Спільно з Антоном Лотоцьким видав “Граматику української літературної мови” (1936). Його називали “князем УСС”. Похований у Новому Ульмі.

ВОЛИНЕЦЬ Степан (22.01.1895, Львів – 10.04.1969, Вінніпег). Посол до польського сейму (1928), редактор газети “Українські вісті”, тижневика “Батьківщина” і щомісячника “Перемога” (1930-ті), секретар Українського допомогового комітету в Криниці на Лемківщині (1939 – 1940), референт пропаганди Військової управи дивізії “Галичина” (28.04.1943), головний редактор тижневика “Українське слово” (Ельомберг), співредактор тижневика “Український голос” (Вінніпег, 1957); підхорунжий УСС.
В УСС – із серпня 1914 року. Відбув воєнну кампанію в Карпатах. Учасник Стрілецького театру. Пройшов “всю трагічну кампанію УГА”. Кілька разів був арештований поляками. “Меткий, непосидючий, жвавої уяви, ентузіаст, працьовитий”.
Написав історичну працю “Передвісники й творці Листопада”.

ПИТЛИК Богдан (1893, с. Добротвір, тепер смт Кам’янко-Бузького р-ну Львівської обл. – 26.01.1979, Мюнхен, Німеччина). Військовий діяч, лікар; звання­ – хорунжий УГА, старшина дивізії “Галичина”. До Галицької армії вступив студентом.
Доктор медицини. Жертовний.

ЛЕВЕНЕЦЬ Омелько Хомович (27.01.1898, х. Бородаївський, тепер с. Бородаївка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл. – після 06.1942). Повстанець, підхорунжий 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, інженер-економіст.

КЕМПЕ Лавро (22.08.1901, с. Володарка, тепер смт Київської обл. – 27.01.1981). Козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців (з 11.02.1920). “Один з організаторів повстанських частин у Таращанщині, учасник Першого зимового походу у рядах кінного полку Чорних Запоріжців. У міжвоєнних роках у Галичині та на еміграції в Австрії і Канаді був “видатним актором та режисером”.

РЕМБОЛОВИЧ Іван Семенович (28.01.1897, м. Городня, тепер Чернігівської обл. – 8.09.1950, Станіслав, тепер Івано-Франківськ). Отаман півсотні Вільного козацтва (поч. 1918), начальник зв’язку 1-ї Запорозької дивізії, Запорозької групи (05.1919), штабу Дієвої армії УНР (4.08.1920), командир ударної частини УПА Юрка Тютюнника (5.11.1921), командир саперного куреня дивізії “Галичина” (1.12.1943 – 1.07.1944); звання – підполковник Армії УНР, сотник дивізії “Галичина”.
Учасник битви під Бродами у липні 1944 р., під час якої був тяжко поранений, внаслідок чого втратив ногу. У 1944 – 1949 рр. – у підпіллі ОУН. 15 травня 1950 р. засуджений до розстрілу.
Іменем Івана Ремболовича названо вулицю в м. Івано-Франківську.

ДЯЧЕНКО Петро Гаврилович (30.01.1895, с. Березова Лука, тепер Гадяцького р-ну Полтавської обл. – 23.04.1965, Філадельфія, США). Командир кінного полку Чорних запорожців (27.06.1919 – 1920), командир 3-ї Окремої кінної бригади Запорозької групи (лютий 1920), командир Окремої української протитанкової бригади “Вільна Україна” (22.02.1945), командир 2-ї Української дивізії УНА (7.03.1945), звання – полковник Армії УНР (23.06.1920), генерал-поручник УНР (після 1.02.1961).
Лицар Залізного хреста, Хре­ста Симона Петлюри та Воєнного хреста. Автор спогадів. Похований на Українському православному цвинтарі у Бавнд-Бруці.

Роман КОВАЛЬ, “Незборима нація”



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Олегові та Ніні ВОЛКОВИМ (Київ), Тарасові та Ростиславові КОНЕЧНИМ (Прикарпаття), Анатолію ПАВЛЕНКУ (Київ), Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш), Світлані МИРОНЧАК (Вовковинці) та Вікторові ДИЛЮ (Харків)



03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ