Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


“Згадаймо“


Ігор-Роман Кодельський
(25.02.1918 – 1.01.1987)

На самий Новий рік, по довгій і тяжкій недузі закрилися навіки очі нашого незабутнього колеги й приятеля д-ра Ігоря Koдельського. Він відійшов у вічність, залишивши в смутку дружину Марію, єдину дочку Катрусю з чоловіком, сестру Ярославу, родину та приятелів. Прожив тільки 68 років, але його зразкове життя було сповнене родинного щастя й корисної лікарської та громадської праці.
Народився він 25 лютого 1918 р. у Звягелі, що на Житомирщині, в родині священика о. Йосипа та Юлії Кодельських. Народну й середню школи закінчив у Збаражі, де його батько був тоді катехитом. Після матури в 1936 році почав медичні студії у Львові, продовжував їх у Ґіссені (Німеччина), а закінчив у Мюнхені 1947 року.
У 1943 – 1945 роках був він в українській дивізії “Галичина”. Разом з іншими медиками його вислали до Ґіссена для закінчення медичних студій, де й застала його капітуляція Німеччини. Після закінчення студій д-р Кодельський одружився з д-ром Людмилою Вержбицькою, дочкою полковника Армії УНР, яка закінчила правничо-політичні студії в Сорбоннському університеті в Парижі.
Після дворічних студій тропічної медицини в Парижі д-р Кодельський із дружиною 1950 року виїхав з Франції на Мадагаскар, де працював як лікар протягом 8 років і де народилася їхня єдина доня Катруся.
1959 року Кодельські переїхали до Чикаго. Д-р Кодельський відбув обов’язкову інтернатуру в лікарні Лютеран-Діконесс та склав штатний лікарський іспит. Лікарську практику провадив в Овк-Лавні, штат Іллінойс, а своїх важкохворих пацієнтів приміщував у лікарні Крайст-Комюніті. Йому допомагала дружина Людмила, яка була викладачем у чиказькому Сіті-Коледжі, а опісля викладала на Українських вищих педагогічних курсах ім. Петра Могили для вчителів шкіл українознавства. Вона була надзвичайно доброю подругою життя та зразковою матір’ю. Вони збудували собі літню хату в штаті Вісконсин, де розвели гарний садок і город. Здавалося, що життя їхнє вже тепер плистиме рівною дорогою, аж несподівано 1 листопада 1979 р. померла від серцевого нападу його дружина Людмила. Це нещастя дуже пригнобило нашого д-ра Кодельського, й він залишився самотній з донькою кілька років.
1981 року він одружився вдруге з удовою Марією Сайкевич, яка теж трагічно втратила свого першого чоловіка бл. п. д-ра Віктора Сайкевича в 1973 році. Вони почали подружнє життя й поселилися на Гаваях. І здавалося, що, може, тепер д-рові Кодельському всміхнеться сонце. Але, на жаль, і цього разу доля не була для нього ласкава. Він захворів на нирки, що вимагало постійної лікарської та шпитальної опіки. Д-р Кодельський приїхав до дочки Катрусі в Чикаго, щоб тут в університетських лікарнях рятувати своє життя. Одначе через тяжку хворобу та старший вік годі було щось порадити чи зробити, і він помер у своїй хаті, при доні Катрусі.
Покійний д-р Кодельський був членом Українського лікарського товариства Північної Америки, добрим батьком і чоловіком, як також зразковим громадянином, жертвенним на українські національні та добродійні цілі.
Відправи почалися панахидою в похоронному заведенні Музики в п’ятницю, 2 січня 1987 року. Панахиду відправив о. митрат M. Бутринський. Після панахиди д-р Павло Пундій попрощав покійного від УЛТПА, українських комбатантів та української громади в Чикаго.
Пам’ять про покійного д-ра Ігоря Кодельського залишиться назавжди в наших серцях. Нехай гостинна земля Вашингтона буде йому легкою. Вічна йому пам’ять!

Д-р Павло ПУНДІЙ
Лікарський Вісник. Рік видання XXXIV. – Ч. 1 (115). – Зима 1987. – С. 58 – 59.
Публікація Володимира Семеніва.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) і Світлані МИРОНЧАК (Вовковинці)
Щиро подяка за пожертву  на пам'ятник Петрові Болбочану
  Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш), 100 грн.



03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ