• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

18 травня 2013 р. відійшла у вічність Ганна Караташ.
Народилася вона 6 лютого 1927 р. в селі Нижня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області. Виростала в національно свідомій українській родині Лук’яна і Теклі Людкевичів.
Закінчивши середню школу та Рогатинське педагогічне училище, вступила до Львівського університету ім. Івана Франка. Через два роки була арештована каральними органами комуно-московської імперії. Після важких допитів і катувань засуджена на 25 років тюрми і концтаборів. Батька також засудили на 25 років. Замордували його в сибірському концтаборі “Чуна”.
Молодшу сестру Марійку, десятикласницю, позбавили волі на 10 літ. Їхню маму запроторили в холодну Якутію на довічне поселення. Хату конфіскували. Селянське господарство розграбували і перетягнули до колгоспу. Цей погром окупант вчинив через те, що вся родина Людкевичів активно допомагала воякам УПА.
У концтаборі суворого режиму, в казахській піщаній пустелі, в селищі Кенгір, працювала дівчина на важкій роботі в цегельному заводі. В травні – червні 1954 року взяла активну участь у повстанні дванадцяти тисяч політв’язнів. Повстанці тримали оборону сорок днів і ночей. Влада кинула на них танки і дивізію внутрішніх військ. Повстання було криваво придушене.
Після останнього бою в одній могилі навіки впокоїлося 750 душ непокірних, переважно українців. У ті бурхливі дні Ганну з-під гусениць танка вихопив хлопець із Великої України Володимир Караташ. Потім він розшукав дівчину в Якутії на довічному поселенні… Вони одружилися й повернулися до рідної України.
Багато років працювали в Побузькій середній школі. Виростили гарних дітей – сина і дочку, котрі живуть і працюють лікарями в Одесі. Багаті онуками і правнучкою та вірними друзями.
Ганна Караташ-Людкевич усе своє життя була вірною дочкою України. Вболівала за її долю. Мріяла, щоб наш народ жив краще, був єдиним, дружним, пишався своєю Україною, бо іншої у нас немає.
Поховали Ганну Лук’янівну в Одесі, біля її матусі – згідно із заповітом.
Нехай легкою буде для неї земля! А рідні й друзі у своїх серцях збережуть пам’ять про скромну і вірну дочку України.

Володимир КАРАТАШ з родиною і друзями

Побузьке, Кіровоградщина