Померла Марія Савчин-“Марічка”, провідниця підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайонова Українського Червоного Хреста Перемишльщини, зв’язкова Служби безпеки Крайового проводу ОУН, дружина полковника УПА Василя Галаси-“Орлана”, автор спогадів “Тисячі доріг”.
Під час затримання в 1947 році у Кракові у неї забрали кількамісячного сина Зенона. За чутками, його всиновив начальник місцевого відділення Служби безпеки Польщі. В жовтні 1948 р. у Василя і Марії народився син Петро.
11 липня 1953 р., під час переходу на схід, який організовував окружний провідник Кам’янець-Подільської області “Скоб” (як виявилося, агент МҐБ К62, його прізвище не розголошується СБУ й досі), Галасу з дружиною та охоронця Чумака схопила оперативна група МҐБ, легендована під повстанців.
Подружжя перевезли до Києва й кинули у в’язницю на вулиці Володимирській. Керівництво МҐБ запропонувало полковникові “Орлану” вислати від свого імені у США кур’єра для встановлення контакту із Закордонним представництвом УГВР, але Василь Галаса не погоджувався на невідомого йому зв’язкового. Врешті дав згоду на кандидатуру дружини Марії Савчин, якій незаперечно довіряв. Він і син Петро залишалися заручниками, як і члени їхньої родини. “Орлана” пообіцяли звільнити після повернення Марії із Заходу.
За таємною домовленістю Василя Галаси з дружиною, вона повинна була розкрити плани МҐБ і до Радянського Союзу не повертатися.
1954 року, перед від’їздом в США, Марії дали змогу з вікна автомобіля побачити свого шестирічного сина Петруся, якого на Тернопільщині виховувала двоюрідна сестра Василя і який не знав, що живе у прийомних батьків.
Марія Савчин виконала свою місію і розкрила світові плани МҐБ, скеровані на знищення осередків Українського визвольного руху за кордоном. Жила у США. У другому шлюбі прізвище – Піскір.
У 1960-х рр. Василь Галаса, одружившись удруге, забрав до себе сина Петра.
Після проголошення незалежності України Василь Галаса розгорнув широку національно-виховну діяльність серед молоді. Особливо цінними були його виступи в школах та військових ліцеях. Часто виступав він і на вечорах пам’яті героїв Визвольних змагань, організованих Історичним клубом “Холодний Яр”, діяльність якого схвалював і підтримував. Допомагав Романові Ковалю під час підготовки до друку споминів Якова Гальчевського “З воєнного нотатника”.
А Марія Савчин брала активну участь у діяльності громадських організацій у діаспорі. Була делегатом VIII конгресу Світової федерації українських жіночих організацій у Торонто.
Василь Галаса помер у Києві 5 жовтня 2002 р., а Марія Савчин – у США 22 квітня 2013 року.
Вічна Пам’ять!
Історичний клуб “Холодний Яр” |
