За свідченнями мешканців села Семиполки майор міліції Симоненко знущався над ними, ґвалтував неповнолітніх дівчат, вимагав хабарі, в нетверезому стані доводив кулаками чоловікам “хто тут господар”. Особливо ненавидів Віталія Запорожця, який, маючи юридичну освіту, неодноразово допомагав односельчанам писати скарги. На жаль, ні МВС, ні прокуратура не реагували на звернення. А майор продовжував принижувати честь і гідність Віталія, навіть якось ударив його. Так трапилося й того фатального вечора: п’яний Симоненко накинувся на Віталія й зламав йому руку. Доведений до відчаю Віталій узяв до рук рушницю… І в Україні на одного майора стало менше. Коли координатор Комітету визволення політв’язнів Микола Коханівський та журналістка Олена Білозерська приїхали у Семиполки, село виглядало як після погрому московського “продзагону”: люди пригнічені й перелякані, чоловіки в синцях та з ознаками катувань, меблі в домівках потрощені – після смерті колеги міліція влаштувала в селі терор… А Віталій Запорожець зазнав у райвідділі нелюдських тортур.
Тим часом село оговталося й завдяки наступальній позиції Комітету визволення політв’язнів вийшло на масові акції на захист Віталія. На території одного з відвойованих у московських попів храмів, на довжелезному сувої матерії члени КВП намалювали гасло “Запорожець – наш герой”. Треба було бачити як вирячили очі броварські міліціонери, коли його розгорнули під їхнім управлінням! З тим гаслом селяни ходили і до прокуратури, і до МВС, і до адміністрації президента, і під Лук’янівське СІЗО. Необхідно відзначити лідера броварської “Свободи” Олега Шевчука – непересічного оратора й талановитого організатора. 
На першому засіданні суду дівчата подарували Віталію величезний букет квітів. Тримався Запорожець гідно. А от влада нервувала: мінялися прокурори й судді, свідки обвинувачення плуталися у показах. Суддя Міхієнкова, як і належить, не раз перебивала Віталія, не давала йому завершити думку, відмовлялася заслуховувати свідків захисту, заборонила журналістам відеозйомку. Це викликало протест: дівчата з Братства святого Луки Ганна та Ярослава всілися на стіл судді й не давали розпочати засідання. Засідання завершилося штовханиною з охоронцями та затриманням протестувальників. Журналісти, які висвітлювали процес, отримали травми.
На завершальному засіданні 27 червня люди, обурені несправедливим вироком Запорожцю (14 років ув’язнення!), загнали “Беркут” у двір суду. Щоправда, підкріплення відтіснило людей. Серйозно постраждали пенсіонер Ігор Панченко та важко хворий юнак Андрій Бовтрук. Окрім них, затримали ще трьох. На всіх накладено штрафи.
Як бачимо, Віталій Запорожець своїм пострілом пробудив у земляків гідність. Недарма Фундація Олекси Гірника присвоїла йому звання лауреата.
Більш докладно про суд над Віталієм Запорожцем та діяльність КВП можна дізнатись у блозі: http://bilozerska.livejournal.com та на сайті: http://www.bilozerska.info/ Кость ЗАЦАРНИЙ,
координатор Комітету визволення політв`язнів |
