• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Після бою під Крутами селяни, ризикуючи життям, тихцем вивозили поранених вояків Вільного козацтва і Студентського куреня…
Зимового дня 1918 року через село Старосілля (тепер Городищенського району Черкаської області) їхала підвода. Чоловік з-під Крутів віз пораненого сина та двох його товаришів. Зима, мороз, а батько все оглядається на сина та Бога молить: тільки б довезти! Звідки були ті люди і як їх звали, у Старосіллі вже не пам’ятають навіть старожили. Казали, десь із Лівобережжя. Поранені юнаки так і не доїхали до домівки, померли. Батько вирішив поховати сина та його друзів там, де душі їхні до Бога відійшли.
На сільському цвинтарі Старосілля викопали три могили, на них поставили дерев’яні хрести, які в селі називали крутівськими. У селі вголос не говорили про цю подію: часи були такі, що краще промовчати.
Людмила Стариченко багато років доглядала за могилами – хлопці були поховані біля її мами. Коли жінки не стало, її справу продовжила Людмила Удовик. Та сьогодні жінці несила відновити на двох могилах хрести, які перегнили й упали.
Людмила Карпівна бідкається, що після неї нікому буде зберігати пам’ять про тих, хто віддав за Україну життя. Тож попросила місцевого священика Василя Плешинця, коли її не стане, подбати про могили козаків з-під Крут. Привела на цвинтар, показала могили і, як за рідними, заплакала та помолилася.
Хто ж відновить хрести?

Газета “Козацький край”