• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Шановний Романе Миколайовичу! Дуже дякую за все, що Ви зробили для нашої історії. Так сталося, що мій батько (1898 р. н.) підтримав більшовиків і був у Баландиному секретарем сільради, а потім і колгосп там створив. Хоч комуністом не був. 1929-го чи 1930 року його судили за те, що злива понесла зерно з току у ставок. Батько з-під варти втік. Переховувався у Підмосков’ї та Миколаєві аж до 1946 року.
Його пробільшовицьке минуле наклало відбиток і на мене. Бо холодноярців за комуністичних часів у нас називали не інакше як бандитами. Ледь не прислів’ям стало “бандит з Холодного Яру”. Прийшов час і батько у розпачі сказав: “Кому ж я землю віддав? Боже ти мій!” А дід (його батько) ще у 1920-ті роки казав: “Сергію, ти жидам служити пішов”.
Правду про “Холодний Яр” я прочитав уже на початку 1990 років. Тернополяни подарували мені роман Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр”. На той час полуда вже спала з очей. Я вже був рухівцем. Пізніше прочитав “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Отаман святих і страшних”. Їх я “проковтнув запоєм”. Тепер у моїх руках ”Коли кулі співали”... Якби наша НСПУ та подала Ваші книги на Шевченківську премію. Але...

Пилип ЮРИК, член Національної спілки письменників України
м. Запоріжжя