Нещодавно вийшла книжечка Романа Коваля “Петро Дерещук і Дмитро Цвітковський. До історії партизанського руху на Уманщині 1920 – 1924 рр.”. Хочу продовжити цю тему, розповівши про трагедію хутора Дерещуків. Заснований він був 1906 року біля струмка, за 5 км нижче Павлівки-I в бік Синюхи біля Гаронового лісу. Мешканці мали 40 десятин землі, розвели власний ліс і... потрапили в число ворогів.
Заможний хутір упав жертвою власної назви, оскільки один з Дерещуків, Петро, був отаманом, який, не змирившись із поразкою української армії, продовжував відчайдушну боротьбу на чолі півтора десятка добре озброєних кіннотників.
Комнезами Павлівки-І вирішили знищити хутір, мешканці якого, напевно, допомагали своєму родичеві. Зібрали загін. На хутір прийшли вночі. Партизанів не виявили, однак жителів не помилували, винищили всіх до одного, включно з жінками і дітьми, а майно розграбували.
Дерещук, попри такий удар, ще цілий рік чинив активний збройний опір.
Цю історію записано в листопаді 1984 р. від тоді ще живих очевидців.
Валентин ГОРДЄЄВ,
редактор газети “Поле честі” |