6 грудня виповнюється 70 років українській поетесі Ірині Стасів-Калинець, невтомному борцю за Українську державність, багатолітньому політв’язню московських тюрем і таборів, а ще й красивій жінці. Редакція “НН” та Історичний клуб “Холодний Яр” щиро вітають пані Ірину та бажають довгих років, наповнених творчою працею на добро України! З роси і води!  З дитинства Ірина палко мріяла про незалежність України. У школі, де вона навчалась у повоєнні роки, ганьбилося все найсвятіше, а вдома батьки пошепки все пояснювали.
Закінчивши слов’янський відділ філологічного факультету Львівського університету, Ірина працювала методистом обласного Будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекарем, викладачем української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей.
Товаришувала з Валентином Морозом та В’ячеславом Чорноволом. У липні 1970 р. підписала протест 9 громадян Львова проти арешту В. Мороза. Восени того ж року разом з чоловіком, Ігорем Калинцем, надіслала петицію до прокуратури УССР із проханням дозволити бути присутньою на судовому розгляді справи Валентина Мороза. Написала листа голові Ради міністрів СССР О. Косиґіну від імені родичів і друзів В. Мороза та листа до Верховної Ради УССР із протестом проти порушень у ході судового розгляду. У грудні 1971 р. поставила підпис під декларацією про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої, до якого увійшли й В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус.
12 січня 1972 р. арештована у Львові. Під час слідства на допити викликали її учнів. Зі ста школярів, які пройшли свідками у справі, лише двоє чи троє дали покази проти неї: читала вірші, присвячені Чорноволу, давала читати твори Валентина Мороза, говорила про незалежну Україну. В липні Львівський обласний суд засудив Ірину Стасів-Калинець до 6 р. таборів суворого режиму та 3 років заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік. Їхня донька Звенислава (1963 р. н.) була розлучена з батьками на довгі 9 років.
Ув’язнення Ірина відбувала в мордовському таборі ЖХ-385/3-4 (сел. Барашево). Брала участь у всіх акціях жіночої політичної зони: підписала листа прокурору, де звинувачувала табірне начальство в перешкоджанні святкування Великодня; листа Генеральному секретареві ООН із проханням сприяти проведенню справедливого судового розгляду в присутності представників ООН; колективного листа на підтримку Андрія Сахарова; заяву на захист тяжко хворого Василя Стуса. Взяла участь у голодуванні з вимогою статусу політв’язня; відмовлялась від тяжкої фізичної праці у зв’язку з Міжнародним роком жінок (1975); написала лист до Комітету прав людини ООН зі скаргою на табірні умови і проханням надіслати представника; голодувала на знак протесту проти відмови надати побачення з ріднею… Неодноразово її ув’язнювали в карцері. Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області.
Починаючи з 1987 р. Ірина Стасів-Калинець бере найактивнішу участь у пробудженні українського культурного та громадського життя Львова, в русі за відродження УГКЦ, у створенні Товариства української мови, “Меморіалу”, Народного Руху України. В листопаді 1989 р. керувала перепохованням Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого в Києві.
У 1990 – 1992 рр. як начальник управління освіти виконкому Львівської облради вона впроваджувала українізацію шкільної системи, зокрема, сприяла виключенню російської мови як предмета в початковій школі та рішучому скороченню кількості російських шкіл і класів. У березні 1990 р. Ірину Стасів-Калинець обрано депутатом Верховної Ради України. Входила до Народної Ради. В 1992 – 1994 рр. вона – голова підкомісії з питань загальної освіти Комісії з питань народної освіти і науки…
1998 року їй присвоєно титул “Героїня Світу”, а 2000 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ст. і 2005 року – ІІ ступеню.
Ірина Стасів-Калинець – автор збірок “Поезії”, “Шлюб з полином”, книжок для дітей “Лелека і Чорна Хмара”, “Казки іграшкового телефону”, історичного детективу “Вбивство тисячолітньої давності”; монографії “Студії над “Словом о полку Ігоревім”, “Загадки хрещення України-Руси”, наукової розвідки “Тарас Шевченко і св. Августин”, численних публіцистичних статей, есеїв тощо.
Радує подружжя Калинців їхня дочка Звенислава, яка нині працює проректором з виховної роботи Львівського національного університету ім. Івана Франка. Володимир КАПЛУН, Василь ОВСІЄНКО, Харківська правозахисна група |
