• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Сидів із хлопцями в офісі “Свободи” на вулиці Пушкінській: Андрій Іллєнко, Юрко Сиротюк, Андрій Мохник, ще хтось. Гомоніли про акції, поточні справи... І тут я згадав історію розстрілу полковника Петра Болбочана – кажу, що у книзі Романа Коваля недавно прочитав. І тут усіх як зірвало: “А ти читав спогади Петра Дяченка? А про Оскілка? А як Тульчин взяли наскоком?” З коридору прибігає голова якоїсь обласної організації. Кричить: “Та вони в УНР штаби роздували! Корпуси, фронти... Та у наших не було стільки людей!”. Другий кричить: “Читай уважно: в москалів і поляків так само було!”
Страшне! Всі розпашіли, руки як млини, де і втома ділася від тих швендянь попід Верховною Радою та Федерацією футболу України. Господи! Як болить та УНР і та війна кожному з нас! Наче це вчора було, наче наші родичі там воювали. І програли.
Гірко! І солодко якось. І глухе, неокреслене: не люблю я Петлюру... Андрій Іллєнко каже: отой розстріл Болбочана – як сцена з фільму “Бункер”. Коли до Рейхстагу залишалося 400 метрів, німці контролювали смугу в якихось 200 метрів міських кварталів, і в цьому пеклі ходять ще “групи порядку” і розстрілюють “дезертирів”... Нездатний у великому – карає інших у малому. Темний екстаз “порядку” на 200 м2 або під вагоном уряду УНР... Вбивство Берліна, вбивство Болбочана...  
Бачите? Видані Ковалем книжки (про Петра Дяченка, Василя Проходу та й інші) – конспекти НЕЗАКІНЧЕНИХ воєн. А я ніби побував у колі отих козаків-сірожупанників, ніби сам виліз з окопа і потрапив за Збруч – а України нема. Таке от пережив. Завдяки Вашим книжкам. Так що не покладайте рук!

Ростислав МАРТИНЮК, журналіст