 На світлині – Юрій Юзич і Роман Коваль із книгою “Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи”. Сподіваюся, що восени цього року ми опублікуємо подібне фото з Юрієм Юзичем, а в руках вже триматимемо книгу “Діти у Визвольній війні. 1914 – 1920-ті рр. Історії, життєписи, спогади, документи”. У виданні буде близько 1000 сторінок.
Уже майже 6 років ми з Юрієм працюємо над цією унікальною книгою. Маємо надію, що цього літа нарешті почнемо макетувати. У ній буде не менше ніж 145 розділів – разом понад 1500 біографій неповнолітніх дітей, учасників Визвольної боротьби. І велика кількість унікальних світлин.
Починаємо зі спогаду Івана Дурбака “Іде наше військо”. Наприкінці вересня 1913 р. над р. Серетом, під час ватри, син великого Каменяра Петро Франко промовляв до Івана і його друзів-пластунів. І “взяв нас усіх за серце”. “Пласт – це Молода Січ! – сказав він. – Ви, пластуни, маєте підняти меч гетьмана Мазепи, вашого патрона, продовжувати бій під Полтавою – аж до повної нашої перемоги, до визволення України і створення Української держави!” Вже в листопаді 1918 р. 15-літній Іван Дурбак разом із друзями пішов до Галицької армії. Його спогади яскраві, “кінематографічні”. Читати без зворушення неможливо…
У 1-му розділі – 18 “кінематографічних” спогадів Василя Горбая, 16-літнього вояка УГА, про бої в листопаді 1918 р. за Львів. Читаєш – і бачиш, і чуєш, і переживаєш, і пишаєшся юним вояком. Живеш його переживаннями.
У 2-му розділі – 40 спогадів про дітей, учасників Визвольної боротьби. Ось назви деяких з них (у цій, газетній публікації подаємо без прізвищ авторів): “Стрілецька дитина. Пам’яти наймолодшого УСС бл. п. Романа Новаковського”, “Козачата 4-ї сотні”, “Маленький Гриць, герой України”, “Бої за Київ у січні 1918 р. очима 15-літнього вільного козака”, “Самокатна сотня Володимира Гемпеля”, “Пригоди неповнолітнього галичанина-добровольця у 2-му Запорозькому полку”, “Стрийські пластуни у Визвольних змаганнях”, “Наш прапор на Львівській ратуші”, “Як ми зайняли Галич”, “Осип Шкварко поліг занадто рано”, “Малі лицарі”, “Стрілець Малий добуває ворожу позицію”, “На панцирному потягу «Отаман Мельник»”, “Геройство сімнадцятилітнього Дмитра Хімяка”, “Галицькі студенти йдуть на Київ”, “14-літний Іван Павлюк переводить 127 полонених за Збруч”, “Знаємо, за що воюємо: за Україну!” (Дівоча чота в Дієвій Армії УНР), “Хлопці, будьте козаками!”, “Таке мале й головусе...”, “Митя Лазаревич, малий козак Армії УНР”, “Пластунська Січ малолітніх козаків Армії УНР”, “Подвиг юнака Ригузенка з Чорноліски”, “Дія, варта, щоб її пригадати (в 44-ті роковини трагічної смерти сл. пам. Насті Гудимович і Марії Тарасенко)”, “15-літній Володимир Дармохвал вивісив український прапор на Стрийській ратуші” та інші.
У 3-му розділі – понад 50 нарисів Юрія Юзича і Романа Коваля про дітей, учасників Визвольної війни. Ось назви деяких з них: “Пластова та стрілецька юність Івана Андруха”, “Його серце не знало страху”, “Благородне серце Романа Сивака”, “Відважний до одчайдушности”, “Перший наймолодший...”, “Омелян Білинський узяв у полон 46 москалів”, “Наймолодші штурмовики Маківки”, “Гімназисти-добровольці з Веселих Тернів”, “Чорний запорожець із Донбасу – захисник Карпатської України”, “Сергій Захвалинський, наймолодший «крутянин»”, “Вояки-семінаристи”, “Юний дорошенківець Микола Сокіл”, “Юнаки-артилеристи з Коростишева”, “Микита Косаківський творив українське військо”, “Тернопільська студентська сотня Галицької армії”, “Діти в боях за Житомир”, “Учасник понад 30 боїв”, “Рішучий син отамана Гладченка”, “Козак «дитячої гвардії» Армії УНР”, “Школярі-повстанці з Олександрівська”, “Василь Савицький, козак Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону”, “Шукав ворога, а не оминав його”, “Хведір Куліш хотів воювати”, Запорожець Марко Кітновський із Проскурова”, “Отаманна Маруся та її брати”, “Чорношличник Лавро Кемпе”, “Про Ігорчика Кобзу з Харкова та його батька отамана”, “Юнак-кулеметник Самійло Жикул”, “Юні повстанці Півдня України” та інші.
4-й розділ має назву “Долі дітей-розвідників Повстансько-партизанського штабу Юрка Тютюнника”. Тут 9 частин: “Батько воював за Росію, син – проти неї”, “І я став національно свідомим і щирим українцем”, “Юний розвідник Грицько Хоменко”, “Розвідник з Феодосії”, “Розвідники ППШ Погорілий та Мамлай”, “Список недорослих козаків, призначених для зв’язкової служби при Повстансько-партизанському штабі з 4-го Київського кінного полку”, “Неповнолітні зв’язкові-розвідники Повстансько-партизанського штабу Юрка Тютюнника” та інші.
5-й розділ – “Життєписи малолітніх козаків Армії УНР та їхніх менших братів, які винесли тягар українсько-російської війни 1917 – 1920-х рр.”. Оприлюднюємо 11 дитячих спогадів і життєписів. Ось їхні анонси:
“Перші кадри”. Спогад Гриця Хоменка, 1905 р. н., козака 4-ї Київської дивізії Армії УНР (з 04.1920), розвідника ППШ Юрка Тютюнника (1921), козака групи генерала Василя Нельговського УПА Другого зимового походу, учасника Першої капели гімназійних бандуристів (Прага, 1925).
“Моє життя”. Життєпис Петра Кощука (молодшого брата поручника Михайла Кощука, командира 5-ї сотні полку Чорних запорожців Армії УНР), 1916 р. н., вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща). Прага, 1924 р.
“Кощук Євген”. Життєпис Євгена Кощука (молодшого брата поручника Михайла Кощука, командира 5-ї сотні полку Чорних запорожців Армії УНР), 1914 р. н., вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща). Прага, 1924 р.
“Автобіографія Степана Кощука”. Життєпис Степана Кощука (молодшого брата поручника Михайла Кощука, командира 5-ї сотні полку Чорних запорожців Армії УНР), 1905 р. н., повстанця, козака-розвідника 5-ї сотні полку Чорних запорожців Армії УНР (1920), вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща), учня Української реальної реформованої гімназії при Українському громадському комітеті ЧСР (із грудня 1923 р., Прага). Прага, 1924 р.
“Автобіографія”. Життєпис Костя Деркача, 12-літнього козака куреня польової варти штабу тилу Армії УНР (із 4.06.1920), вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща). Прага, 1924 р.
“Автобіографія М. Левицького”. Життєпис Миколи Левицького, 1905 р. н., козака Таращанського куреня (з 28.08.1919) та 5-го кінного полку Київської групи Армії УНР (із 04.1920), вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща), учня матуральних курсів при Українському громадському комітеті у Празі (ЧСР). Прага, 19 липня 1924 р.
“Автобіографія, ч. 2, «У війську»”. Друга частина життєпису Хведора Куліша (“Грицька Конюшевського”), 1906 р. н., повстанця отаманів Юліана Мордалевича (08.1919), Соколовських (з 09.1919), козака 1-ї технічної сотні Наливайківського куреня (з кін. 1919) та 2-ї Волинської дивізії Армії УНР (1920), пораненого в бою за волю України. Прага, 25 серпня 1924 р.
“Моє життя”. Життєпис Костя Стецюренка (сина сотника кінноти Армії УНР Павла Стецюренка), 1912 р. н., вихованця гімназії ім. Тараса Шевченка в Каліші.
“Автобіографія Шморгуна Володимира”. Життєпис Володимира Шморгуна,1905 р. н., козака Глухівського окремого куреня Вільного козацтва (з 06.1917), телефонної команди 30-го Конотопського полку Армії Української Держави, 1-го Чорноморського полку Директорії, Харківського слобідського коша отамана Івана Кобзи, 24-го полку ім. гетьмана Петра Сагайдачного 8-ї Запорозької дивізії (літо 1919), 6-ї Січової дивізії Армії УНР, вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща), бандуриста. Прага, 1924 р.
“Микита Косаківський”. Життєпис Микити Косаківського (брата ямпільського отамана Івана Косаківського), 1905 р. н., козака Марківської козацької (самооборонної) сотні (12.1918), 1-ї сотні Наддністрянського куреня “Ямпільської республіки” (літо 1919), Синього полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР (1919), Окремої кінної крилівської сотні 1-ї бригади 1-ї Запорозької дивізії (з весни 1920), вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (з 20.02.1922, Польща), учня Української реальної реформованої гімназії при Українському громадському комітеті ЧСР (із грудня 1923 р., Прага), члена ОУН (з 1933), вояка Карпатської Січі (1939), автора спогадів “Так творилося українське військо. 1917 – 1919” (Лондон, 1958; під псевдонімом “Д. Кетрос”). Прага, 1924 р.
“Аутобіографія”. Життєпис Бориса Деркача (Галагана), 1910 р. н., прийомного сина начальника міліції м. Яруги доби УНР, вихованця Єдиної державної школи українських пластунів у таборі Щипйорно (Польща), учня Української реальної реформованої гімназії при Українському громадському комітеті ЧСР (із грудня 1923 р., Прага). Прага, 1924 р.
У 6-му розділі – “Неповні списки…”, у них близько півтори тисячі енциклопедичних біографій юних борців за волю України. Ось їхні назви: “Список юнаків-добровольців УСС”, “Болючі втрати юнацтва в боях на горі Лисоні”, “Окрема стрийська пластунська сотня УГА”, “Діти та юнацтво УГА”, “Неповнолітні вільні козаки Черкаського повіту”, “Неповнолітні юнаки в бою під Крутами”, “Юнацтво Армії УНР”, “Малолітні діти вояків і старшин Армії УНР, які перебували при українських частинах, у таборах інтернованих, у тяжких умовах еміграційного життя”.
7-й розділ – “Учасники визвольної боротьби, які навчались в Українській господарській академії в Подєбрадах”. Тут десятки енциклопедичних біографій юних борців. Ще є розділи “Документи” та “Фотододаток”. Щира подяка за співпрацю Владиславові Карпенку, Володимиру Барцьосю та всім, хто нас підтримує. А хто допоможе профінансувати книгу, стане співтворцем цієї “дитячої енциклопедії” Визвольної боротьби.
Слава героїчним українським дітям, які виконали заповіт Петра Франка і “продовжили бій під Полтавою”! Роман КОВАЛЬ |
