 Розмовляючи з учасниками 32-х вшанувань героїв Холодного Яру, переконувалася, що такі заходи мають значення не лише для Черкащини, чи Кіровоградщини, чи для родин героїв – вони важливі для всієї України. Бо нація потребує не тільки політичних рішень і військової сили. Вона потребує місць, де може побачити себе в історичній тяглості, вона потребує імен, які формують моральні орієнтири, вона потребує людей, які цю пам’ять бережуть і передають далі.
Але так було не завжди.
Десятиліттями радянська влада намагалася витіснити пам’ять про Холодний Яр, про повстанський рух, про українську збройну боротьбу за державність. Імена героїв стирали з публічного простору, місця поховань занедбували, саму традицію спротиву намагалися подати як “бандитизм” чи “контрреволюцію”. Тому так потрібно було знову назвати героїв героями, повернути їхні імена на мапу України – не лише географічну, а й духовну.
Однією з ключових постатей цього великого повернення став Роман Коваль –громадський діяч, письменник, краєзнавець, учасник боротьби за незалежність, член Національної спілки письменників України, президент Історичного клубу “Холодний Яр”.
Народжений у Горлівці на Сході України, Роман Коваль присвятив життя тому, щоб відновити цілий материк героїчної історії Визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття. Він став серцем холодноярських вшанувань, що проводяться від 1995 року. Разом із членами Історичного клубу “Холодний Яр”, родинами героїв, краєзнавцями, меценатами й місцевими громадами йому вдалося створити цілісний простір пам’яті: мережу меморіальних місць, пам’ятників, горельєфів, імен, дат, маршрутів, символів і ритуалів.
Через видання книг, газети “Незборима нація”, публічні виступи та живу присутність родин і побратимів ця пам’ять перестала бути лише знанням про минуле – вона стала способом самоусвідомлення та формування сучасної української ідентичності. Коваль і його однодумці не просто згадують героїв, а вводять їх у сучасний український моральний канон. Тут родини полеглих бачать, що імена їхніх синів, чоловіків, братів, побратимів не зникнуть у статистиці війни. Тут кожен новий горельєф чи пам’ятний знак – це не тільки скорбота, а й утвердження, що ці люди залишаються з Україною назавжди.
Сьогодні, коли Україна знову веде війну проти російського імперіалізму, такі місця мають особливе значення. І поки ми приходимо до цих місць, поки звучать імена, поки пісня, молитва, книги і пам’ятники працюють разом – Холодний Яр залишається місцем, де Україна щоразу заново усвідомлює себе.
Пам’ятаємо і шануємо всіх захисників України – колишніх і сучасних.
Вічна слава героям. Ярослава РІЗНИКОВА,
учасниця 32-х вшанувань героїв Холодного Яру
Холодний Яр – Одеса 
|
