 Підсумковий реліз Меморіал козакам-добровольцям у Холодному Яру. 4 жовтня 2025 року. Біля могил Георгія Тарасенка та Андрія Лугового – почесна варта.
Лунає мелодія “Був у мене один товариш” композитора Фрідріха Зільхера. Біля мікрофона – Роман Коваль, Богдан Легоняк і Леся Островська. Поруч співаки – Василь Лютий, Олекса Бик, Світлана Мирвода, Артем Лоїк, Володимир Гонський, Руслана Лоцман, Оріяна Лоцман, Ігор Гаврищишин і Данило Носко.
Після виконання Гімну України голова оргкомітету Богдан Легоняк відкрив ХХХI вшанування героїв Холодного Яру і запросив рідних покласти до дорогих нам могил і пам’ятників квіти. Запросив також покласти квіти Романа Коваля, Лесю Островську, заступника голови ЧОВА Олександра Шамрая, заступника командувача Національної гвардії України Валентина Острижного, полковника Володимира Єсікова, голову Медведівської ОТГ Андрія Іванченка, командира в/ч 3061 полковника Олексія Туруна та інших учасників вшанування. Під час покладання квітів лунала пісня “Чорна рілля ізорана” (у виконанні кобзаря Василя Лютого). Далі урочистості вів Роман Коваль. На його прохання голова Синодального управління військового духовенства митрополит Іоан, митрофорний протоієрей Василь Циріль та інші священники освятили пам’ятники полеглим борцям за волю України. Поруч із православними панотцями участь в обряді взяв священник УГКЦ о. Михайло.
Пам’ятники встановлено і освячено славним козакам-добровольцям.
Ось їхні імена:
Кузьмін-“Арго” Тарас, командир 3-го (іспаномовного) взводу 3-ї сотні ОДЧ “Карпатська Січ”, головний сержант 3-ї сотні 49-го ОСБат ЗСУ.
Ющенко-“Капа” Олександр, командир відділення 25-ї Окремої бригади охорони громадського порядку НГУ, головний сержант 13-ї бригади оперативного призначення НГУ “Хартія”.
Коновал-“Норд” Сергій, командир 2-ї роти “Сталева сотня” 2-го стрілецького батальйону ім. Тараса Бобанича-“Хаммера” 67-ї ОМБр ЗСУ, лейтенант.
Собко-“Папай” Павло, стрілець 118-ї Окремої бригади ТрО ЗСУ.
Педченко-“Step” Степан, головний сержант 1-ї піхотної роти 99-го ОПБат 61-ї ОМБр ЗСУ.
Стороженко-“Творець” Руслан, старший матрос, старший оператор 1-го загону ССО 73-го морського центру ім. кошового отамана Антіна Головатого. Промовляли Віталій Пясецький (головний сержант 93-ї ОМБр “Холодний Яр”), Олександр Шамрай (заступник голови Черкаської обласної військової адміністрації), бригадний генерал Валентин Острижний, командир 118-ї Окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ підполковник Ярослав Попко, заступник командира 73-го Морського центру ССО капітан 2-го рангу Геннадій Дьомін, командир полку зв’язку ССО полковник Вадим Вінярський, заступник командира 13-ї бригади “Хартія” Володимир Лисюк та голова Корсунь-Шевченківської громади Віталій Мацюк. Від родини полеглого Сергія Коновала-“Норда” з Тернополя до урочистого зібрання звернувся Артем Коновал-“Вікінг”, брат “Норда”, а від побратимів – Олександр Сачко-“Прут”, начальник штабу ДУК “Правий сектор”.
Від родини “небесного” Тараса Кузьміна-“Арго” з Одеси виступили двоюрідний брат Олександр Вдовіченко та побратим Андрій Стаднік, представник 49-го ОШБат “Карпатська Січ”. Дідусь Тараса Кузьміна Олександр Санжар ще в 1980-х казав малому Тарасові, що Україна має вийти з СССР і стати самостійною. Разом наприкінці 80-х, уночі, розвішували листівки на одеських вулицях із закликом про вихід України з СССР.
З Чорноморська приїхала Тарасова мама Ольга, із Сум – брат Назар – побратим Олега Куцина і свого брата. Всі вони служили в “Карпатській Січі”. Тепер Назар Кузьмін-“Наз” – у 47-й ОМБр “Магура”.
На честь борців за волю України Гімн ОУН виконали заслужена артистка України Руслана Лоцман і її донечка Оріяна.
Віддали ми шану й Степанові Педченку-“Step” зі Смілянщини. Він – головний сержант 1-ї піхотної роти 99-го Окремого пішого батальйону 61-ї Окремої механізованої Степової бригади ЗСУ. Поліг 10 серпня 2022 р. на Херсонщині. Опізнали його по чубу… Приїхали вшанувати дорогу людину дружина Марія та діти Наталія і Сергій. Марія Педченко розповіла про чоловіка, а доповнив розповідь майор ЗСУ Олександр Мозговенко-“Каменяр”, ветеран 61-ї ОМБр. На пам’ять про полеглих кобзар Василь Лютий виконав пісню “Мчать козаки”. Віддано почесті й Русланові Стороженку-“Творцю”, старшому операторові 73-го Морського центру спеціальних операцій ССО. Теплим спогадом згадала сина мама Світлана, а побратим Ілля Мар’ян-“Фестиваль”, координатор ГО “Поклик Яру”, зачитав “Молитву українського націоналіста”.
З Корсуня приїхала і мама Олега Собченка, пам’ятник якому на Меморіалі козакам-добровольцям встановлено у минулі роки, – Ольга Федорівна Собченко. Роман Коваль щиро привітав її.
Поклала квіти до пам’ятника своєму братові полковнику “Білотуру” його сестра Тетяна Лісова.
На пам’ять про полеглих героїв військовослужбовець Олекса Бик виконав свою пісню “Добровольці Божої чоти”, а молодший лейтенант НГУ поет Артем Лоїк прочитав свій вірш про Холодний Яр. Хай стукається горе в гості,
гей, козаки, тримаймо стрій!
Так наказав нам Горліс-Горський,
ступивши в Мотрин монастир. Віддано шану й Олександрові Ющенку-“Капі” з Луцька. Він – учасник АТО з 2014 року. Поліг 23 квітня 2024 року. Вшанувати його приїхала делегація “Хартії” на чолі із заступником командира 13-ї бригади “Хартія” полковником Володимиром Лисюком.
Почесна варта “Хартії” виконала сальву на честь полеглих борців. Урочисто відкрито й пам’ятник Павлові Собку-“Папаю” з Чорнобаївщини, козакові-добровольцю 118-ї Окремої бригади тероборони ЗСУ, учасникові Революції гідності, голові чорнобаївської “Свободи”. Він загинув 25 квітня 2022 р. на Луганщині, під Попасною, де три тижні перед тим поліг Юрій Руф, також увічнений на цьому меморіалі.
Роман Коваль запросив на меморіал маму Тамару, батька Івана, дружину Марину, доньку Надію та сина Богдана. Промовляли Марина Собко і побратим Олександр Носенко.
Виступив щиро й Богдан Войцехівський-“Бандера”, начальник штабу “Фрайкору”, перший командир якого Георгій Тарасенко похований на холодноярському пантеоні. У відповідний момент Роман Коваль урочисто оголосив лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2025 рік. Першим лауреатом цієї премії став сл. пам. Михайло Іванченко, автор “Думи про Вільне козацтво”, поет і художник, син і онук Вільних козаків із с. Гусакового, політв’язень російських тюрем (за українські вірші, опубліковані в українській газеті в Німеччині). Лауреатами наступних років стали головний архівіст Вінницького державного обласного архіву, кандидат історичних наук Кость Завальнюк, кобзар Тарас Силенко (за цикл пісень Визвольної боротьби) та поетка Ольга Страшенко – за збірку поезій “Прочитайте тую славу”.
2016 року цю премію здобув (за книжку спогадів “На барикадах Кенгіру”) член ОУН, вояк УПА, політв’язень, один з керівників Кенгірського повстання Володимир Караташ.
2017 року лауреатом премії ім. Юрія Горліса-Горського став кулеметник дивізії “Галичина” Леонід Муха – за книжку спогадів “Від Австрії до Колими”.
2018 року премію здобув поет і політв’язень, прекрасний козак з Донбасу, багатолітній борець за волю України Олекса Різників.
Наступного року лауреатом Літературної премії ім. Горліса-Горського став Тарас Компаніченко, народний артист України.
Лауреати 2020 – 2021 рр. – автор книжки спогадів “Жадання фронту” Марко Мельник і дослідник Гайдамаччини в Холодному Яру Євген Букет.
Наступного року лауреатом Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського став Василь Лютий – за створення циклу пісень Визвольної боротьби. 1 жовтня 2023 р. премію здобув лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, а 4 жовтня 2024 р. історик Юрій Юзич, співавтор книжок про Петра Болбочана, Миколу Міхновського та інших дорогих нам людей.
І от 5 жовтня 2025-го урочисто оголошено лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського. Премію здобув поет, бард, боєць Революції гідності, доброволець “Правого сектору”, співтворець 3-ї Окремої штурмової бригади ЗСУ Олекса Бик – “за вірне служіння і захист України та створення визвольної поезії, за вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу та утвердження національних цінностей…” “Минає вже 20 літ, – сказав наприкінці Роман Коваль, – як Історичний клуб «Холодний Яр», Українська православна церква Київського патріархату, а останні роки – Православна церква України, відновили традицію освячення зброї захисників українського буття. Прошу голову синодального управління Військового духовенства ПЦУ митрополита Іоана здійснити чин освячення зброї.
Коли митрополит Іоан та інші священники освятили зброю, Роман Коваль запросив до слова голову оргкомітету Богдана Легоняка і його заступницю Лесю Островську. Вони й підсумували урочисту подію. На меморіальних знаках викарбувані слова героїв. У кожного своя думка, але за всіх висловився Андрій Жованик: “Загинути в бою за Україну – це честь та привілей”.
Вічна слава славним синам і донькам України, які віддали своє життя за волю України! Подяка всім, хто допоміг гідно вшанувати українських героїв!
А наприкінці – коментар отця Михайла (УГКЦ), який зі славного міста Городка, що на Львівщині, привіз делегацію “Апостольської чоти”. “Хочу поділитися теплими спогадами з нашої поїздки до Холодного Яру, – написав він, – це була справжня зустріч світлих людей і щирих сердець. Ми були свідками освячення й урочистого відкриття барельєфів та пам’ятних знаків на честь наших героїв – момент, що глибоко вразив і залишив теплий слід у душі. Було багато справді прекрасних людей: і ті, хто організовував це дійство, і ті, хто прийшов вшанувати пам’ять разом. Особлива подяка Лесі Островській, Богданові Легоняку та другові Сергію Щербині-“Свободі” за організацію та Романові Ковалю – за ініціативу та натхнення, які об’єднують нас навколо пам’яті та шани до героїв. Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
