 22 жовтня 2024 р. з Олексієм Мушаком ми вирушили з Києва на Хмельниччину, на станцію Балин, де в червні 1919-го обірвалося життя полковника Армії УНР Петра Болбочана, – щоб почати підготовку для належного вшанування його пам’яті.
З Калуша до Балина приїхав наш товариш – скульптор Ігор Семак, автор Меморіалу козакам-добровольцям у Холодному Яру. Участь у нараді однодумців узяли депутат Кам’янець-Подільської районної ради Володимир Баранівський, Ігор Ялоха (голова Смотрицької громади), Михайло Бережанський (староста Балинського старостинського округу), Славко Полятинчук (голова “Просвіти” м. Кам’янця-Подільського) та інші добродії.
Зустрілися всі біля пам’ятного знака Петрові Болбочану, поставленого 2005 року. На жаль, мармурову плиту споруджено нижче перону, у низині, а напис на ній невиразний – щоб розібрати, треба підходити впритул.
Ми вирішили свій проєкт не поєднувати з цим меморіальним знаком: досить уже ставити нашим героям пам’ятники в кущах!
Тож я запропонував спорудити пам’ятник просто перед історичним станційним будинком – щоб Болбочан став духовним осердям цієї території, де він спочиває.
Усі з цим погодилися. Але тут до нас несподівано долучився начальник станції. Звичайно, я мусив запитати його думку.
Чоловік нашій ідеї не зрадів.
– А може, він тут буде комусь мішати? Краще поставити ось там, біля тої плити, там він нікому не мішатиме.
Ось смішно-гірка правда життя!
Пам’ятник українському воєначальнику “буде комусь мішати”! Цікаво, чи “мішав” би начальникові станції пам’ятник якомусь совєтському “герою”?..
Після цього я – вже не надто прихильним тоном – коротко поставив останнє запитання:
– А якщо начальство накаже, то виконаєте?
– Так, – з готовністю відповів начальник станції.
Ну й добре. Листа до керівництва Укрзалізниці Історичний клуб “Холодний Яр” та Благодійний фонд “GloryUA” вже підготували... І, звичайно, ми розраховуємо на позитивне – державницьке! – рішення.
А поки що я подарував для хліборобів Смотрицької громади та Балинського старостинського округу два примірники нашої з Юрієм Юзичем книги “Петро Болбочан. Спогади, свідчення, документи”. Нехай працюють! Нехай освітлюють променями слави запорожців Болбочана козаків і козачок землі, яка навіки прихистила нашого друга!
Дякую за сприяння в організації поїздки Вікторові Притуляку, Русланові Йолтуховському, активістам ВО “Свобода”, зокрема Володимирові Баранівському, а насамперед Олексієві Мушаку, який і був ініціатором ідеї вшанування дорогої нам людини та організатором першої поїздки на станцію Балин, до полковника Болбочана.
Нагадую, що 5 листопада 1918 р. Гетьман України Павло Скоропадський за переможні бої 2-го пішого Запорозького полку Петра Болбочана над росіянами (в обороні українського кордону) підвищив його до звання полковника Армії Української держави з формулюванням “ЗА БЛИСКУЧЕ СЛУЖІННЯ УКРАЇНІ”. Це була оцінка професійного військового, генерала-лейтенанта Павла Скоропадського. До слова, маємо намір вшанувати і його – Гетьмана Української Держави.
А тим часом скульптор Ігор Семак уже почав працю над ескізом майбутнього пам’ятника полковникові Болбочану – творцеві українського війська, яке і тепер продовжує свою важку битву з історичним ворогом. Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
