У той день на подвір’ї ліцею зібрались кількасот учнів, учителів, батьків, гостей із Кропивницького, Новомиргорода, Малої Виски, Звенигородки Черкаської області, Баштанки Миколаївської області, був навіть вояк із фронту на Сході країни…
“Ця меморіальна таблиця як орден на грудях вашого ліцею”, – сказав один з учасників свята, яке відбулося в с. Хмельовому Смолінської територіальної громади на Кропивниччині.
Зняти запинало й відкрити образ отамана удостоїлись волонтер Вадим Батій та козак “Карпатської Січі” Руслан Андрійко. Логіка цієї честі в тому, що отаман Залізняк, уродженець Хмельового Юхим Коваленко, був вояком, оборонцем рідної землі.
Двадцять років тому я опублікував нарис про заарештованого у грудні 1928 року директора агрошколи в Мурованих Курилівцях на Вінниччині Мефодія Юхименка, доставленого органами ҐПУ в Зінов’ївський будинок примусової праці (бупр-в’язниця), утримуваного й допитуваного в нелюдських умовах. 13 червня 1929 р. отамана розстріляли.
За що? Восени 1920-го вояк Армії УНР підняв у рідних краях повстання проти більшовицьких окупантів. Оперував на терені від Умані до Зінов’ївська, від Звенигородки до Богополя. Часом його загін нараховував понад тисячу піших і вершників. З оголошенням “радвладою” підступної нової економічної політики отаман Залізняк змушений був розпустити загін, змінив прізвище й пішки дістався на північне Поділля, де його чекала кохана. Жив, працював, сподівався на сприятливі часи спротиву (“Тільки масовим повстанням можна повернути українську владу”). Через 8 років його вичислили чекісти. На допитах він не здав жодного побратима.
Про все це я написав у книзі з повістю про отамана Залізняка “Пекельні гонитви” (Київ: Ліра-К, 2024, 340 с.).
Не дочекався урочистої хвилини член ВО “Свобода”, козак Історичного клубу “Холодний Яр” зі Знам’янки Юрій Майборода – саме він виготовив меморіальну таблицю (текст написав Роман Коваль).
На заході виступили ініціатори встановлення таблиці, священники ПЦУ. Кілька повстанських пісень виконав Віктор Коваленко.
Але це ще не кінець історії отамана Залізняка. Я хочу знайти його нащадків. Дружини Клавдії Житкевич-Юхименко, яка була засуджена до 3 років неволі за те, що не донесла на свого чоловіка, давно вже немає на світі. Немає, думаю, і дітей, сина та дочки (з часу розстрілу їхнього батька минає 95 років). Але мусять бути внуки-правнуки, які мають знати правду про свого предка-повстанця.
Допоможи мені, Господи, знайти їх…
Василь БОНДАР
Кропивницький |
