Він думав про те, як захистити не лише свою позицію, а й увесь батальйон. Головний сержант, стрілець, помічник гранатометника 72-ї Окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців Олександр Марченко-“Каменяр” загинув 6 березня 2022 р. в селищі Мощун, відбиваючи просування російських загарбників до Києва.
“Загинув один із найкращих синів України – Олександр Олександрович Марченко, позивний «Каменяр». Рятуючи своїх підлеглих, «Каменяр» наказав їм відступати, а сам із трьома бійцями прийняв бій. Свій останній бій”, – повідомили тоді у Генеральному штабі ЗСУ.
Народився Олександр Марченко 14 січня 1965 р. на Вінниччині. Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю “менеджмент організацій” та Київський будівельний технікум за фахом “інженер-будівельник”. З 2006 року – голова правління ТДВ “Білоцерківський кар’єр” (був його власником з 1990-х), із 1994 р. – власник і керівник ПП “Каменяр”. До того працював головним інженером, інженером-диспетчером, виконробом, старшим виконробом, майстром і каменярем на приватних та державних будівельних підприємствах.
У 2008-му став членом ВО “Свобода”. Очолював Білоцерківський міський осередок партії та Київську обласну організацію. Олександр Марченко – народний депутат України 8-го скликання від ВО “Свобода” в окрузі № 90 (Біла Церква). У парламенті опікувався питаннями збереження фахової передвищої освіти.
У 2014 р. став бійцем 72-ї бригади. 10 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу українських позицій ворожим “Смерчем” дістав поранення під Красним Лучем. Після лікування відновив поїздки на фронт як волонтер.
24 лютого 2022 р. Олександр Марченко почав збирати своїх знайомих, аби долучитися до 72-ї ОМБр. Вже 25 лютого добровольці вступили у бої у Мощуні на Київщині.
“На нас ішли 22 км кацапської техніки,– розповів племінник Андрій Марченко, який пліч-о-пліч боронив Київ. – Проти нас виступав елітний 331-й Костромський парашутно-десантний полк. Кожного дня були дуже сильні артилерійські обстріли. Загинуло багато місцевих людей. Вороги стирали з лиця землі Мощун. Кожного дня гинули наші хлопці. А з вечора 5 березня ми вже вступили у ближні бої з ворожою піхотою. Позиція була важка – морози (10 – 15 градусів вночі), а в окопах вода по 10 сантиметрів! Але ніхто не відступав. Утримували.
Командир позиції “Граніт” Олександр Марченко виявив себе безстрашним вояком. Допомагав хлопцям, організував допомогу, збирав волонтерів, щоб допомагали бригаді. Всі складні рішення брав на себе. І виконання задач. Якщо під обстрілом потрібно піти на тилову сторону за боєприпасами, йшов сам, щоб не підставляти хлопців. Взяв участь у підриві мосту. Знайшов людину, яка дала нам екскаватор, і під щільним обстрілом копав капоніри та окопи, хоч був помітною мішенню...
Поховали козака 3 квітня 2022 р. у Білій Церкві.
28 липня 2022 р. вулицю Чайковського у Білій Церкві перейменували на вулицю Олександра Марченка.
Верховна Рада України
На світлині – Олександр Марченко (ліворуч), попереду сл. п. вояк УПА Теодор Дячун. Мельники, вшанування героїв Холодного Яру.
|
