У Котелевській громаді Полтавського району місцева влада широко і помпезно відзначила день народження відомого ворога Української державності, сталініста Сидора Ковпака.
Ковпак – більшовик, учасник боїв проти армії Української Держави та Вільного козацтва в 1917 – 1919 рр. Вороже ставився до УНР. У 1930-х закінчив спецшколу ОГПУ. З 1937 р. очолив російський окупаційний виконком м. Путивля. Учасник численних боїв проти воїнів УПА. З 1944 р. депутат Верховної Ради УРСР, з 1947-го до 1967 р. – заступник голови Президії ВР УРСР. Активний учасник репресій проти українських патріотів.
До слова, у Полтаві вулицю Ковпака перейменовано рішенням міської ради. Тепер ця вулиця має горду назву “Героїв ОУН”. Так увічнено борців за незалежність у ХХ ст. – діячів Організації українських націоналістів. Отже, зокрема й уродженця Котельви Юрія Артюшенка, полуботківця, хорунжого 2-го Запорозького полку 1-ї Запорозької дивізії і полку Чорних запорожців, редактора “Українського вісника” (1937 – 1940).
Саме йому завдячуємо, що гасло “Слава Україні! Героям слава!” стало, врешті, офіційним вітанням у ЗСУ. У 1925 р. у Подєбрадах разом з Миколою Сціборським Юрій Артюшенко заснував Легію українських націоналістів. Коли виникло питання про організаційне вітання, якраз Юрій Артюшенко запропонував використати вітання, що було заведене в полку Чорних запорожців, у якому служив Юрій: “Слава Україні!” – “Козакам слава!” Пропозицію товариство прийняло, але з уточненням – відповідати треба: “Героям слава!”
Чи є в Котельві вулиця на честь славетного земляка Юрія Артюшенка? Або пам’ятник? Може, влада громади читала або щось бодай чула про ст. 5 п. 4 Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”, яким органи влади зобов’язано увічнювати пам’ять борців за незалежність? Де там...
Навіть війна з Росією не протверезила керівників Котелевської громади.
Олег ПУСТОВГАР, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області
Прибрали московський символ
З ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) виконком Новоселівської сільської ради Полтавського району ухвалив рішення № 74 “Про перейменування культурної спадщини”. Ним переозначено історико-туристичний об’єкт (а також гідрологічну пам’ятку природи) “Криниця Петра I”. Відтепер гідронім має назву “Мавчина криниця”. Також у межах виконання деколонізаційного закону та у зв’язку з перейменуванням звідти знято відповідні символи та таблички, що звеличували ката України Петра I.
Криниця розташована неподалік сіл Терентіївки та Лісових Полян Новоселівської сільської ради. Її назва з’явилася ще в часи СРСР – рішенням облвиконкому від 16.11.1979 року за № 437, тобто комуністи вшанували царя, бо він тут, бачте, “іспіл водіци”.
“Руская общіна Полтави” в часи Януковича за сприяння “Громадської палати Російської Федерації” та “Спілки сімей військовослужбовців Росії” створила ледь не культ криниці, відповідно і Петра I. Тоді проросійські активісти на чолі із Шестаковим перебрали криничний зруб, поставили столики для туристів, встановили і табличку.
Чужинецький маркер давно муляв око українцям. У 2008 та 2011 роках на камені поруч із криницею українці малювали Тризуб та написи “Слава Україні!”, – розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Тепер у Новоселицькій громаді затверджено Програму відновлення національної пам’яті й перейменовано колоніальні топоніми. Ця історія показує, наскільки масштабно – від Полтави з її засиллям пам’ятників Полтавській битві та Петру до маленьких сіл чи лісових урочищ, навіть гідронімів, – маркувалася Україна імперськими російськими символами.
Очищаємося!
Полтавський офіс УІНП
|
