• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Олександр, напевно, знав, що його розстріляють, – недаремно ж москалі змусили його викопати могилу. Про це свідчить яма, біля якої стояв Олександр, і лопата на землі.
Але він хотів загинути з честю. І коли почув “снімай єво”, подивився з презирством у вічі катам свого народу і з викликом видихнув: “Слава Україні!”
Москалі одразу пустили черги в голову і плечі. Кат зі злістю вигукнув: “Сдохні, сука!” Москаль обурився, що українець любить Україну…
Трагедія сталася 30 грудня поблизу м. Соледара Бахмутського району Донецької області.
Олександр Ігорович Мацієвський – снайпер 163-го батальйону 119-ї Окремої бригади ТРО Чернігівської області. Сподіваємося, що він не одну московську тварюку відправив до чортів у зуби.
Народився Олександр 10 травня 1980 р. в Кишиневі. У 2008-му з дружиною та сином переїхав до Ніжина. Добився українського громадянства (від молдовського не відмовився)
24 лютого 2022 р. пішов до Ніжинського військкомату. Спочатку до війська не взяли, тож допомагав споруджувати укріплення, вартував на блокпосту, готував пляшки із запалювальною сумішшю…. І знову звертався до збірного пункту.
11 березня його нарешті зарахували до 163-го батальйону тероборони. У листопаді підрозділ передислокували в район Бахмута, а через місяць – ближче до Соледара.
Напередодні Нового року, 30 грудня, його роту направили до села Красна Гора. Район уже зайняв ворог. У тому бою Олександр був з автоматом. Разом із чотирма товаришами обороняв фланг. Під час 12-годинного бою його рота успішно відбила атаки ворога. Але було втрачено зв’язок із групою Мацієвського…
 У лютому тіла Олександра та двох його побратимів повернули додому. 14 лютого козака поховали на кладовищі в Ніжині.
Розстріл росіянами беззбройного полоненого викликав хвилю засудження в багатьох країнах світу. Сотні тисяч користувачів опублікували на своїх сторінках фото і відео українського воїна перед розстрілом. Президент України констатував, що “Росія  убиває людей в Україні за сам факт, що вони українці, за українські погляди”.
У Генштабі ЗСУ заявили, що розстріл беззбройного полоненого є свідченням нехтування Росією норм міжнародного гуманітарного права і звичаїв війни.
13 березня Президент України підписав Указ про нагородження Олександра Мацієвського званням Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
Вічна слава!

Роман КОВАЛЬ